заради майбутнього.
– Про яке майбутнє мова? У дві тисячі дванадцятому кінець світу.
– Хто тобі це сказав? Твоя Майя?
– Зайди в Інтернет, там про це всі говорять.
Брат забичкував сигарету і підкурив ще одну.
– Де цю дурепу носить? Офіціантко! Машо!
Підбігла офіціантка.
– Попільничку принеси.
Офіціантка потупотіла за чистою. Матвій спопелив їй спину поглядом.
– Ану назад.
Офіціантка завмерла.
– Повернись, кому кажу… Цю залиш. Принесеш чисту, тоді забереш. Ти шо, сліпа? Я курю.
Офіціантка з півдороги повернулася і поставила попільничку на місце. Не минуло й півзатяжки, як вона повернулася з чистою попільничкою, накрила нею повну, протерла стіл і поставила попільничку перед братом.
Брат забичкував чергову сигарету і видобув із пачки нову. Закурив і відкинувся у кріслі. На чолі в нього виступив піт. Брат послабив вузол краватки і розстібнув одразу два ґудзики згори.
– Великі темні отці хочуть, щоб цю симфонію писав ти.
Десь так цю розмову Яків собі й уявляв. Матвій запропонує черговий «секс за гроші» перед владиками, йому стане гидко, і він відмовиться, якщо не вдавиться. Тому відповідав словами, які приготував заздалегідь:
– Є безліч інших композиторів, які сидять на хлібі й воді, вони готові взятися за такий проект на совість. І, я впевнений, зроблять це талановитіше. – Яків подумки плюнув собі в обличчя й обтерся. – Чому я?
– Вони чули «Люципера».
– «Люципер» – гівно. Це для лохів диджеїв. Великі темні отці повинні слухати Пахельбеля і Арво Пярта, а не «Хіт-FM». Я написав це на першому курсі.
– Отже, тепер у сто разів краще напишеш.
Брат замовк. Матвій знову грюкнув по столу і вигукнув слова прокляття так різко, що зразу кілька офіціанток вискочили з-за портьєр.
– Такі люди не називають випадкових імен. Вони стукають у двері сильних світу сього.
А ти, жлобина, пишеш озвучку для ґоблінів. Скільки тобі за ґоблінів заплатять?
– Я не жлобина.
– Знаєш, яку суму вони пропонують за симфонію?
– Здогадуюсь.
– Ти не здогадуйся, ти сюди дивись.
І брат набрав на своєму айфоні кілька цифр.
– Це у євро?
– Ні, Вася, в рупіях!
– Перельман таки відмовився від мільйона за теорему Пуанкаре. Знаєш, що він їм сказав? «Навіщо мені мільйон доларів, якщо я знаю, як керувати Всесвітом?»
– Ти не Перельман. Можеш не кокетувати.
– Євро впаде. Долар впаде. Єна впаде. Все повалиться. Так написано в Біблії. Сон Навуходоносора про колоса на глиняних ногах. Ти читав?
Матвій кривлячись подавив відриг.
– Великі темні отці кажуть, щоб ти про колос не хвилювався. Не твого розуму справа, без тебе розберуться. Так що бери, поки пропонують.
– Не можу. У Європі
