Голова Якова. Любко Дереш

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Голова Якова - Любко Дереш страница 7

Голова Якова - Любко Дереш

Скачать книгу

з таксі. На вулиці було тихо, лиш час від часу повз морг шелестіла шинами іномарка. Іноді Яків бачив світ таким, як тепер: коли крізь речі проступала ясність.

      З дверей моргу випурхнуло кілька щебетух-студенток. З-під їхніх дублянок визирали білі халати.

      23.

      Біля ординаторського столу сиділо двоє: молода фарбована чорнявка і старша медсестра. На столі горіла настільна лампа.

      Жіночка у пуховій хустині провела їх у підвал, де лежало тіло.

      – Будете забирати? – спитала вона.

      – Завтра заберемо, – сказав Матвій.

      – Такий молодий, ладний… Боже, Боже…

      Медсестра склала руки і стала молитися разом з ними.

      24.

      Яків у коридорі вивчав поглядом труби, щоб не дивитись на практикантку за столом.

      – Це ваш батько? – озвалася дівчина.

      Яків кивнув.

      Дівчина кивнула теж.

      – Зрозуміло, – сказала вона. – Ще подумавши, додала: – А у мене тут практика.

      – Тут?

      – Ага.

      Яків підійшов до неї.

      – Тут курити можна?

      Дівчина відчинила вікно.

      – У вікно. Мені теж.

      Обидвоє запалили.

      – Що це? – спитала дівчина після затяжки.

      – Це трав’яні.

      Вони замовчали.

      – Наркоманів усіляких… бомжів… кого тільки не присилають, – озвалась вона. – Часом забавні наколки трапляються. Я їх фоткаю на телефон, потім «Вконтакті» вішаю. Ти є «Вконтакті»?

      – Ні.

      – От сьогодні ногу прислали. А на нозі, з внутрішнього боку, наколка. «Умру смешно».

      – Що?

      – Наколка така: «Умру смешно».

      Яків гмикнув.

      25.

      На виході з моргу на них чекала розігріта «дев’ятка».

      Проїхавши село, таксі пірнуло в останній поворот. Фари освітили поле, а потім паркан поперед будинком.

      Дім стояв холодний і порожній, точно як небо над ним.

      II. Родинні контексти очима археоптерикса

      Allegretto moderato (помірно жваво)

      1.

      Чудо буває двох видів.

      Перше чудо – це коли вдається скинути лаштунки світу і за ними побачити Господа. Це чудо називають мокша – свобода, або ж звільнення.

      Друге чудо – це коли наступна секунда не стається. Це чудо називають смертю.

      Обидва чуда можуть трапитися будь-якої миті – милосердя-бо ставиться вище за суд, а чудо стається по милості.

      Свідки першого чуда виходять через парадні двері. Свідків другого чуда виносять з чорного виходу ногами вперед.

      2.

      Розплющивши очі знову в себе в ліжку, він застогнав. Три з половиною пали сімені, двадцять пал крові, дванадцять пал жиру, десять пал кісткового мозку, сто пал плоті, десять пал жовчі, двадцять пал слизу і стільки ж вітру,

Скачать книгу