align="center">ВОДА ТАЙГОВА
Рябуча гладь озер тайгових
Промінням сонця виграє,
У них дзеркально віддає
Обряд зірок, неначе нових.
Ондатра наша водяна
Своєю шубою багата,
Під очеретом її хата,
Блищить, як кірка льодяна.
Бобер-хитрун собі звів греблю,
Де Газимур в Аргунь впадає,
Озера рідко він долає,
Налим річний, дума, втереблю…
Зелений рак (клешня могутня)
Впіймав озерку молоденьку,
В засаді виждав потихеньку,
Стара натура, звісно, путня.
В підступних намірах лисиця
В кущах засіла, як годиться,
Качиний виводок, не диво,
Її приманює звабливо.
На водопій косулів стадо
Стрімкий привів сюди вожак,
Він знав вовків і злих собак,
Тайга врятує косуль радо.
Очкастій чаплі – урожай,
Болотним жабам нема спасу,
А довгоногій що – лиш лáсуй,
Болотний простір птасі – рай.
Амурський полоз, добрий малий,
Він – не змія, зі смертю квит,
Та для мишей – ще той бандит,
Ворог бичкам дійсно лукавий.
Там, де тайгова є вода,
Буйне життя пізнать не трудно,
Живеться вільно і безлюдно,
Тайга, як доля молода…
Січень 2013 року, Київ.
ЗАКОН ПРО ВИБОРИ
Читач повинен правду знати,
Гарант гарантію ж дає
На передвиборні дебати,
В нас правда правду тільки б’є!
ЗАКОН про вибори, шановні,
Вам не завадить прочитать,
Він нам – як сир у мишоловні,
Схитрила там чиновна тать!
Статей «закручених» напхали,
Читав, читав, лиш сон бере,
Писали їх не аксакали,
Тому й «письмо» оте сире.
Лапша на вуха нам мажорна,
Мовляв, електорат усе наш «з’їсть»,
Та вас народні змелють жорна,
Ви пробудили людську злість!
З таким ЗАКОНОМ – точно знаю,
Доріжка стелиться крива,
Ми до безодні йдем, до краю,
ЗАКОН «слугу» лиш прикрива.
Немає рівності в ЗАКОНІ,
Людці займуть усі пости,
Громадянин – завжди в загоні,
Тож олігарха – не пусти!
Що йому кинути мільйони
На передвиборчий вівтар?!
Це – головні його «ікони»,
І батько, й мати, Бог і цар…
А сміхотворні «капітали» —
Копійка ваша трудова,
У горлі кісткою не стали
У передвиборні жнива.
Не зможеш викласти «лимон»?
В кишені вітер вільно свище?
«Проспиш» парламент, ГЕГЕМОН,
Не суджено піднятись вище.
І близько не підпустять стати,
Хто ж так хлібні місця віддасть?!
Мандат – в «СІМ’Ю» ТЕБЕ – В СОЛДАТИ,
Бо ти ж не їхня, кажуть, «масть».
Там олігархи правлять бал,
А заодно
