свіжість на всі груди —Як легко дихати мені!
Куди не глянь – блаженство всюди
У літні ніченьки ясні…
Зринає пісня солов’їна,
Витьохкує на всі лади…
ЦЕ – МОЯ РІДНА УКРАЇНА!
Дороги всі ведуть сюди!
В сяйві небесного світила
Шепочуть верби над ставком,
Закохана дівчина мила
Цілується із юнаком.
І сад буяє зеленшато,
І рута-м’ята дух заб’є…
Це – не кіно в природі знято,
А те, що в УКРАЇНІ Є!!!
Ще першим півням лиш співати,
Передсвітання настає,
А пастушка вже будить мати —
Берись за ремесло своє.
Жінки несуть з хлівів дійниці
Із пінним молоком парним,
Купол церковної дзвіниці
Серпанок оповив, як дим.
Як не любить такі світанки?!
Подібних в світі більш нема!
Це ж не якісь там забаганки —
ПРИРОДА—МАТІНКА САМА!
Іде десь місяць спочивати,
Туман знімається із трав,
Хтось взявсь за споришеві шати,
В криниці хтось води набрав…
Вже сонечко встає, як вмите,
Все вище й вище догори,
Довкілля сяйвом цим залите,
Мов демонструє кольори.
Земля і небо – як картина,
Здоров’я в Бога лиш проси…
Безмежно гарна УКРАЇНА,
Мов кришталь ранньої роси!..
Ставок сховався в очереті,
Малює кола в нім карась…
Рибак закльовне місце «вкметів»,
Кидає вудку раз-по-раз…
Вабить плодючий чорнозем,
До себе кличе хлібороба…
Ми хліб їмо й комусь везем,
Ростуть картопля і часник,
Капуста, морква, помідори…
Хлібець насущний наш не зник,
КРАЇНУ погань не розорить!
В нас ГОДУВАЛЬНИЦЯ-ЗЕМЛЯ
На всю планету знаменита!
Хлібні потоки звідсіля,
Мов повінь весняна розлита!
Жаль, рукотворна є руїна,
До ручки хочуть довести…
ТА НАША НЕНЬКА-УКРАЇНА
НЕ ДАСТЬ СПАЛИТИ ВСІ МОСТИ!!!
Дніпро реве широкогрудно,
Бурхливі води в світ несе…
У нас було і буде ЛЮДНО!
МИ БУДЕМ МАТИ СВОЄ ВСЕ!!!
Наш древній град під куполами
Стояв твердинно і стоїть,
І доленосні «криголами»
В часи не стерли лихоліть!
Ніде чужого він не виїв,
Обороняє лиш своє,
Злеліяли слов’яни Київ,
Столиця далі гніздо в’є!..
Історія в курганах спить,
Ховає славу там козачу,
Та щось не радісно в цю мить,
Як все згадаю, то заплачу.
Від моря й до Карпатських гір
Розкинулась моя держава,
І процвітали б ми, повір,
Якби не «братія іржава»…
Весною
