Гельсет виглядає з дверей ліворуч.
Гельсет. Фрекен звеліла сказати.
Росмер. Що?
Гельсет. Там прийшов чоловік, що дуже хоче поговорити з пастором.
Росмер. Може, той, що вчора ввечері тут був?
Гельсет. Ні, цього звуть Мортенсгорд.
Росмер. Мортенсгорд!
Крол. Ага! Так он воно що! Так он як!
Росмер. Що він хоче від мене? Нащо ви його впустили?
Гельсет. Фрекен звеліла мені спитати, чи він може зайти до вас?
Росмер. Скажіть йому, що тут хтось є.
Крол(до мадам Гельсет). Просіть його, мадам, нехай заходить.
Мадам Гельсет виходить.
Крол (бере свій капелюх). Я полишаю поле бою – тим часом. Але рішучий бій ще буде.
Росмер. Присягаюся тобі, Кроле, що я не маю жодної справи з Мортенсгордом.
Крол. Я вже тобі не вірю далі. Жодному слову. Ні в чому я не буду вже тобі вірити після цього. Тепер між нами буде війна, на ножах. Ми спробуємо зробити тебе нешкідливим.
Росмер. О, Кроле, як глибоко, як низько ти впав тепер!
Крол. Я? І це кажеш ти! Згадай Беату!
Росмер. Ти знову вертаєшся до цього?
Крол. Ні. Причину смерті Беати під млиновими лотоками ти мусиш знайти сам, у своєму сумлінні, якщо у тебе ще є щось подібне до нього.
Педер Мортенсгорд увіходить тихо та скромно з дверей ліворуч. Це невеличкий чоловік з рідким рудуватим волоссям та бородою.
Крол(кидає на нього повний ненависті погляд). Ну, отже, «Маяк», засвічений і в Росмерсгольмі. (Застібає свій сюртук). Так, тепер у мене нема вже сумніву, якого курсу триматися.
Мортенсгорд(жартома). «Маяк» буде завжди засвічений, щоб освітлювати ректорові дорогу додому.
Крол. Еге, ви давно вже показали своє добре бажання. Щоправда, є одна заповідь, що забороняє нам свідчити на свого ближнього неправду.
Мортенсгорд. Ректорові немає чого навчати мене заповідей.
Крол. Навіть сьомої?
Росмер. Крол!
Мортенсгорд. Якщо це потрібно, то найбільше личило б пасторові.
Крол(з прихованою іронією). Пасторові? Авжеж, пастор Росмер найбільш підходящий чоловік для цього. На все добре, панове. (Він виходить і грюкає дверима).
Росмер(дивиться деякий час на двері й говорить ніби про себе). Так, так, це так і мусить бути (обертається). Скажіть мені, будь ласка, п. Мортенсгорд, що завело вас до мене.
Мортенсгорд. Я, власне, шукав фрекен Вест. Я хотів подякувати їй за гарного листа що я вчора одержав від неї.
Росмер. Я знаю, що вона писала до вас. Ви вже поговорили з нею?
Мортенсгорд. Так, трохи (злегка посміхаючись). Я чув, що погляди де в чому змінилися, тут у Росмерсгольмі.
