сказав фримен. Говорив тихим голосом, що здавався грізним через безвиразність.
Сіона відчула, яка отрута ховається в його украдливій мові, і раптом стривожилася.
– Спробуй лише зрадити, і ми роздушимо тебе як плюгаву комаху, – сказала вона.
Топрі кинув на неї здивований погляд.
Музейний фримен, здавалося, зморщився, запався всередину. Клинок тремтів у його руці, але гном’ячі пальці все ще охоплювали ніж, наче стискали горлянку.
– Зрадити, пані? О ні. Але нам здається, що ми надто мало попросили за цей екземпляр. Хоч який він убогий, ми наражалися на страшну небезпеку, роблячи й продаючи його.
Сіона гнівно глянула на нього, подумки промовивши старі фрименські слова з Усної історії: «Коли здобудеш базарну душу, сук стане суттю твого існування».
– Скільки ти хочеш? – запитала вона.
Він назвав суму, удвічі більшу за початковий рахунок.
Топрі зітхнув.
Сіона глянула на нього.
– Маєш стільки?
– Не всю суму, але ж ми погодилися…
– Віддай йому все, що маєш, – наказала Сіона.
– Усе?
– Хіба я не це сказала? Усі до одної монети в цій торбині.
Повернулася обличчям до музейного фримена.
– Ти приймеш цю плату.
Старий зрозумів, що вона не запитувала. Загорнув клинок у тканину й подав їй.
Топрі віддав мішечок монет, щось бурмочучи собі під ніс.
Сіона звернулася до музейного фримена.
– Ми знаємо твоє ім’я. Ти Тейшар, помічник Ґаруна з Туоно. Мислиш як торговець із суку, а в мене дрож іде по шкірі від того, ким стали фримени.
– Пані, усі ми мусимо жити, – запротестував він.
– Ти не живеш, – відповіла вона. – Згинь!
Тейшар відвернувся і поспішив геть, притискаючи мішечок із грішми до грудей.
Спогад про ту ніч тривожив свідомість Сіони, коли вона дивилася, як Топрі помахує копією крис-ножа в бунтівничій церемонії. «Ми не кращі від Тейшара, – подумала вона. – Копія – це гірше, ніж ніщо». Топрі вимахував тим дурним клинком над головою, наближаючись до завершення церемонії.
Сіона відвела від нього погляд і подивилася на Нейлу, що сиділа ліворуч. Спершу Нейла дивилася в один бік, а тепер в інший. Особливо пильною увагою обдаровувала новобранців позаду. Нелегко було викликати довіру Нейли. Сіона зморщила носа, коли повів повітря приніс їй запах мастила. Глибини Онна завжди пахли загрозливо механічно! Вона принюхалася. І ця кімната! Їй не подобалося це місце зустрічей. Воно може виявитися пасткою. Стражники можуть перекрити зовнішні коридори й послати на пошуки озброєний загін. Тут аж надто легко закінчиться їхній бунт. Ще більше непокоїло Сіону те, що цю кімнату вибрав Топрі.
«Одна з нечисленних помилок Ульота», – подумала вона. Бідний мертвий Ульот схвалив вступ Топрі до бунтівників.
– Він
