в другі руки!
Устя. Та пий у мою голову.
Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П’є.)
Голохвостий (схоплюється).
Ой черничко ж моя,
Шепотушко моя,
Дай з тобою покручуся,
Коли ласка твоя!
(Обніма і крутить її.)
Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!
Головохвостий цілує її.
Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи.)
Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!
Другі. Як вогонь! А гарний!
Марта (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?
Секлита (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.
Марта. Гарний, гарний!
Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей.)
Марта (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт.)
Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!
Меронія (наближається). Про що це вона вам шептала?
Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?
Меронія. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!
Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.
Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити.) Прощайте, Секлито Пилиповно!
Секлита. Чого се ти? Куди?
Степан. Та там робота єсть…
Секлита. Та посидь ще: закуси, випий!
Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!
Секлита. Як знаєш… (Одійшла.)
Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить.)
Вихід XIV
Ті ж без Степана.
Секлита. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стульці не всидять!
Секлита. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!
Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.
Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
Сідають; Секлита на стільчику.
Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
Марта. Е, такому місяцю не на небі місце.
Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
Устя.
