дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
Химка. Брехня!
Устя. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
Вихід V
Ті ж і Марта.
Марта (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю.) Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки.) Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
Устя. А що, не казала? Брехня?
Химка. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
Устя. Про Голохвостого – цилюрника, сина того, що за Канавою був!
Марта. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
Химка. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
Устя і Марта (сплеснувши руками). Що ти? Невже?
Химка. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
Устя. Матінко моя, оце штука!
Марта. Ну й бешкет!
Устя. Та чи ти часом не дуриш нас?
Xимка (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
Устя (глянувши). Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках!
Марта (за нею). Справді, справді! І хвату почепила!
Устя. Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати!
Марта. А побіжім! От буде хáлепа!
Устя. А буде! (Стикається лобом з Меронією.)
Xимка (сміючись). Ну, тепер уже піде баталія!
Вихід VI
Ті ж і Меронія.
Меронія (спотикаючись і шкандибаючи). Оце летять! Так штовхонули, аж тім’ям об двері ударилась! Господи Ісусе Христе, сине Божий, помилуй нас!
Xимка. Амінь!
Меронія. Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!
Марта. Спізнилась!
Устя. Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!
Меронія. Ой гріх який!
Марта і Устя. Ми йдем до Секлити зараз звістити.
Меронія. І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо! (Вибіга за ними.)
Xимка (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! От зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!
Вихід VII
Химка, Настя і Наталка. Настя й Наталка виходять повбирані, але по-міщанськи.
Настя. Добридень вам! А Проня прибралась уже?
Xимка. З досвіта ще!
Наталка. А де ж вона?
Химка. Та отам десь пошелепалась замітати двір. (Виходить.)
Настя. А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!
Наталка. І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?
Настя. Кислим оком та довгим носом.
Наталка.
