внаслідок остеопорозу постава. Ці зміни відбуваються з усіма нами, але якщо ви нещодавно побували на зустрічі випускників, то бачили докази, що відбуваються вони не у всіх одночасно і не однаково.
Подивіться на своїх колишніх однокласників через 10 років після школи, коли всім ще немає 30, і ви помітите, що одні хизуються дорогим новим вбранням, тоді як у інших воно дещо поношене. Одні хваляться своїми кар’єрними успіхами, стартапами або дітьми, а інші тільки скаржаться і топлять свої невдачі у чарці. Це може здаватися несправедливим. Але якщо говорити про фізичні ознаки старіння, особливої різниці не помітно. Майже всі у приміщенні – незалежно від того, багаті вони чи бідні, успішні чи не дуже, щасливі чи сумні – виглядатимуть на свій молодий вік. Волосся у них здорове, шкіра чиста, а деякі ще й трохи підросли з часу закінчення школи 10 років тому. Вони просто уособлюють молодих дорослих людей.
Але прийдіть на зустріч випускників ще через 5 чи 10 років, і перед вами постане інша картина. Ви помітите, що деякі ваші однокласники мають постарілий вигляд. Вони вже потроху сивіють на скронях чи показують більше лоба. Їхня шкіра вкривається цятками і прожилками, а «гусячі лапки» навколо очей глибшають. У них уже можуть випирати животи і виникати невеличка сутулість. Ці люди переживають швидкий розвиток зовнішніх ознак фізичного старіння.
Проте інші ваші однокласники удостоїлися повільнішої траєкторії старіння. Із кожним десятиліттям вашої зустрічі зміни волосся, облич та тіл цих щасливчиків ставатимуть помітнішими – але відбуватимуться вони повільно й поступово, гідно. Як ви побачите далі, теломери відіграють як мінімум невелику роль у швидкості набуття старої зовнішності, а також у ваших шансах увійти до числа людей, які старіють красиво.
Старіння шкіри
Зовнішній шар шкіри, епідерміс, складають проліферативні клітини, які постійно оновлюються. Деякі з цих клітин (кератиноцити) виробляють теломеразу, тому вони не зношуються, але більшість все ж затримується у своїй здатності до оновлення3. Під цим видимим шаром шкіри розташована дерма – шар клітин (фібробластів), які створюють підґрунтя для здорового, квітучого епідермісу, виробляючи, наприклад, колаген, еластин і фактори росту.
Із віком ці фібробласти виділяють дедалі менше колагену й еластину, що змушує зовнішній шар шкіри виглядати старим і непружним. Цей вплив поширюється на всі шари шкіри, зумовлюючи більш старий зовнішній вигляд. Стара шкіра тоншає, втрачаючи жир і гіалуронову кислоту (що діє як природний зволожувач шкіри й суглобів). Вона стає більш проникною4. Старі меланоцити призводять до появи пігментних плям, але й водночас блідості. Коротше кажучи, стареча шкіра набуває знайомого всім плямистого, блідого, відвислого та зморшкуватого вигляду, переважно через старіння фібробластів, які більше не підтримують зовнішні клітини.
У людей похилого віку клітини шкіри часто втрачають здатність ділитися. Однак у деяких вони продовжують поділ. Коли дослідники придивилися до
