Можливо, вони вже протестують. І вони прислухаються до мене ще уважніше через ті утиски, яким ви мене піддаєте.
– Ніхто вас не слухатиме, бо якщо ви й далі робитимете те, що робите, я й далі ставитимуся до вас як до зрадника на всіх законних підставах.
– Тоді мені доведеться постати перед судом… Це буде день моєї слави.
– Не розраховуйте на це. Надзвичайні повноваження мера величезні, хоча їх і рідко застосовують.
– На яких підставах ви оголосите надзвичайний стан?
– Я вигадаю підстави. У мене ще достатньо винахідливості, а вдатися до політичного ризику я не боюся. Не тисніть на мене, юначе. Або укладемо угоду тут, або ви вже ніколи не будете вільним. Вас ув’язнять на решту вашого життя. Це я вам гарантую.
Вони дивилися одне на одного: Бранно – у сірому, Тревіз – у відтінках коричневого.
Тревіз запитав:
– Яку саме угоду?
– Ага, вам уже цікаво. Оце краще. Тепер ми можемо почати розмову замість конфронтації. Які ваші погляди?
– Ви їх добре знаєте. Ви ж повзали для того в грязюці разом з депутатом Компором, чи не так?
– Я хочу почути їх від вас у світлі того, що криза Селдона щойно минула.
– Дуже добре, якщо ви хочете саме цього… пані мер! – Він ледве не бовкнув «стара». – Зображення Селдона говорило надто точні речі, до неможливості точні, хоча йому вже п’ятсот років. Гадаю, що це вже він з’являється увосьме. Іноді почути його було нікому. Принаймні раз, за часів Індбура ІІІ, те, що йому довелося говорити, абсолютно не узгоджувалося з реальністю – але ж це був час Мула, чи не так? Проте коли, у будь-якому із цих випадків, Селдон був такий точний, як нині?
Тревіз дозволив собі невеличку посмішку.
– А ніколи до того, пані мер, якщо взяти наші хроніки, Селдонові не вдавалося описати ситуацію аж так досконало, у всіх її найдрібніших деталях.
Бранно сказала:
– Отже, ви припускаєте, що поява Селдона та його голографічне зображення фальшиві, що записи Селдона підготував хтось із сучасників на кшталт мене, можливо, і що роль Селдона грав якийсь актор?
– Можливо, пані мер, але я маю на увазі не це. Правда набагато гірша. Я вважаю, що ми бачимо саме зображення Селдона, і його опис поточного моменту в історії – це опис, що він його підготував п’ятсот років тому. Я сказав те саме вашій людині, Коделлу, що старанно провів мене через шараду, у якій я тепер видаюся людиною, що підтримує забобони бездумних громадян Фундації.
– Так. Цей запис за необхідності буде використано, щоб Фундація побачила, що ви ніколи насправді не були в опозиції.
Тревіз змахнув руками.
– Але я в опозиції. Плану Селдона немає в тому сенсі, у якому ми в нього віримо, і не було, мабуть, уже два століття. Я підозрюю це вже не один рік, і те, що ми пережили в Часовому Сховищі дванадцять годин тому, є цьому доказом.
– Тому що Селдон був занадто точний?
– Саме
