за деяких обставин. Іншими словами, вона мала б прогнозувати суспільні та історичні зміни.
– Ви кажете «мала б», тобто сумніваєтеся в цьому з математичного погляду?
– Ні, – відповів Тревіз. – Я не психоісторик. Як і жоден із членів уряду Фундації, жоден мешканець Термінуса, жоден…
Коделл підняв руку. М’яко сказав:
– Депутате, я вас прошу! – і Тревіз замовк. Коделл вів далі: – Чи маєте ви підстави вважати, що Гарі Селдон не здійснив необхідного аналізу, який поєднував би в найефективніший спосіб чинники максимальної ймовірності та найкоротшої тривалості на шляху, що веде від Першої до Другої Імперії через Фундацію?
– Я там не був, – уїдливо відповів Тревіз. – Звідки мені знати?
– То як ви можете знати, що йому це не вдалося?
– Ніяк.
– То, може, ви заперечуєте, що голографічне зображення Гарі Селдона, яке з’являлося під час низки історичних криз упродовж минулих п’ятисот років, є фактичним відтворенням самого Гарі Селдона, зробленим в останній рік його життя, незадовго до заснування Фундації?
– Гадаю, що я не можу цього заперечувати.
– Ви «гадаєте». Чи не хочете ви сказати, що це шахрайство, містифікація, що її створив хтось у минулій історії з якоюсь метою?
Тревіз зітхнув.
– Ні. Я цього не стверджую.
– Чи готові ви заявити, що повідомлення, які передає Гарі Селдон, хтось у певний спосіб підтасовує?
– Ні. Я не маю підстав вважати, що таке підтасовування є взагалі можливим або корисним.
– Розумію. Ви були свідком нещодавньої появи зображення Селдона. Чи вам здалося, що його аналіз – підготовлений п’ятсот років тому – недостатньо відповідав умовам сьогодення?
– Навпаки, – відповів, раптом зрадівши, Тревіз. – Він дуже точно їм відповідав.
Коделлу, здавалося, було байдуже до емоцій співрозмовника.
– А втім, депутате, після появи Селдона ви й далі наполягаєте, що його Плану не існує.
– Звичайно. Я наполягаю, що його не існує саме тому, що цей аналіз аж так ідеально пасував…
Коделл вимкнув записувальний пристрій.
– Депутате, – сказав він, хитаючи головою, – ви знову спонукаєте мене стерти запис. Я запитую, чи й досі ви дотримуєтеся своїх дивних переконань, а ви починаєте називати мені причини. Дозвольте мені повторити моє запитання.
Він сказав:
– І все ж, депутате, після появи Селдона ви й далі наполягаєте, що його Плану не існує.
– Звідки ви це знаєте? Після появи ніхто не мав можливості поговорити з моїм другом-інформатором Компором.
– Скажімо так, ми здогадалися, депутате. Скажімо, ви вже відповіли: «Звичайно, я наполягаю». Якщо ви скажете це ще раз без додаткової інформації за власною ініціативою, ми зможемо порозумітися.
– Звичайно, я наполягаю, – з іронією сказав Тревіз.
– Добре, – відповів Коделл, – я виберу, яке із цих «Звичайно,
