рясний дощ, і тут, у лісі, земля не встигла добре висохнути. Войтюк з усмішкою на обличчі спостерігав, як оперативник намагається дійти, не замазавши взуття.
– Не старайся, Жень, це нереально, – кивком голови вказав на свої кросівки, які з білих перетворилися на біло-коричневі.
– Привіт, – врешті підійшов ближче Кир’ях і потиснув руку Льоші. – Що тут?
– Ну, тепер ми можемо з певністю казати, що нашого нового жмуріка Андрія Павелкова вбили не через бажання заволодіти його ТЗ[20]. Судячи з усього, авто намагалися тут заховати, – Войтюк обвів поглядом територію й врешті вказав на ще одну автівку – власники її пів години тому подзвонили до поліції сповістити про знахідку. Двоє літніх чоловіків сиділи в салоні й тихо балакали.
– Ну і що ці двоє тут робили?
– На рибалку приїхали. Там, – Льоша витягнув праворуч свою довгу худу руку, – знаходиться непогане озеро. Сам інколи з кумом сюди приїжджаю рибалити.
– Навіщо ховати машину там, де її швидко знайдуть? – замислився Кир’ях.
– Ну, у мене тільки один варіант, – Войтюк знову із задоволенням вдихнув пахучого лісового повітря, примружуючи очі. Сьогодні його донька почувалася набагато краще, і від цього настрій його значно поліпшився. У вухах і досі лунав радісний сміх Злати, коли він вранці привіз її до батьків (школи зачинили на карантин, тож сімейною радою одноголосно було вирішено в робочий час залишати малу в дідусів та бабусь). Таня нарешті змогла піти на роботу, а він – зі спокійним серцем на службу. – Наш вбивця не знає цієї місцевості.
– Отже, не місцевий, – замислено промовив Кир’ях. – Не рівненський.
– Не рівненський або просто не рибак. Відтак не знав про озеро й вважав, що тут машину довго не знайдуть. Врешті-решт звідси озера не видно. Заїхав машиною сюди, залишив ТЗ і пішов, – Льоша стенув плечима.
– Звідси до міста доволі далеко. Хочеш сказати, він пішки пішов?
Войтюк звів брови.
– Більше слідів машин тут поки не знайшли, – Войтюк провів Кир’яха по території, вказуючи на відбитки на землі. – Натомість є сліди невідомої особи. Судячи з розмірів, це чоловік. Хоча напевне сказати важко – все розмите. Якби земля не була вологою, ми б отримали щось більш чітке.
– Та ми тут нічого не отримаємо, – розчаровано проказав старший оперативник. – Не бачу жодного чіткого сліду. Це можуть бути як жіночі, так і чоловічі сліди.
– Думаєш, вбивця жінка? – здивувався Льоша.
– Чисто теоретично, звісно, можливо, проте не думаю, що жінці б вдалося вбити здорового міцного хлопця, заховати його тіло, а потім ще й машину. Надто якось все складно.
– Є відбитки! – несподівано вигукнув експерт. Чоловік просунув крізь вікно машини свою напівлису голову й тріумфально подивився на оперативників. – Ба більше, ми ще й ДНК матимемо, – криміналіст вийшов з машини, у правій руці він тримав пінцет і дивився на нього так, немов ця річ як мінімум золота.
Рибалки
ТЗ – транспортний засіб.
