Катя поїде на навчання до Львова.
«Що Артем може розуміти? У нього немає дітей».
Патрульна спробувала зосередитися на приготуванні сніданку. У спальні почувся шум – то Артем перевернувся на інший бік. Жінка прислухалася: досі спить. За підрахунками, зробити сюрприз має стати часу – її бойфренд ніколи не прокидається раніше сьомої.
«Встигну. Приготую сніданок і зателефоную Каті перед першим уроком».
«Ні, Власто. Припини. Каті ти зателефонуєш не раніше обіду. Зрозуміла?»
Патрульна зітхнула й наказала собі зосередитися на панкейках.
Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 06:21
– То як ви знайшли тіло? – Єгор безцеремонно оминув етап особистого представлення (ще один доказ не просто поганого, а жахливого настрою), відтак зміряв свідків недоброзичливим поглядом.
Юнаки перезирнулися: кілька годин тому обидва потрапили в бійку, і тепер один з них мав розбиту губу, інший – підбите око, яке вже мало, м’яко кажучи, непривабливий вигляд. Їх страшно хвилювало, що поліція прискіпуватиметься. Врешті-решт бійку почали саме вони, випивши чималу кількість алкоголю.
Попри розгубленість вони все ж із цікавістю витріщилися на Єгора. І не дивно. Його зовнішність завжди привертала увагу: зростом майже метр дев’яносто, надзвичайно худий і до того ж дуже рудий. Вії, борідка, вуса, навіть волосся на руках – яскравого мідного кольору. Попри цивільний одяг вони відразу зрозуміли, що перед ними слідчий. За мить до них приєднався й Кир’ях і, на відміну від Скляра, ввічливо представився.
Обоє хлопчаків були низькі на зріст, біляві та зі скуйовдженим волоссям. Обоє дуже схожі, тільки один із них носив окуляри. «Брати», – запідозрив Скляр. Від юнаків відгонило алкоголем та потом. Подумки Єгор радів рятівному свіжому повітрю (хоч і до болю холодному), що захищало від неприємного запаху.
– Та ми цей, йшли додому з дискотеки, – пояснив один з них.
У його правиці залишалася майже викурена сигарета. На внутрішньому боці кисті поліцейські помітили немаленький рубець від опіку. Скидалося на те, що колись йому добряче дісталося.
– З дискотеки? З якої такої дискотеки? – поцікавився оперативник хриплим голосом.
Через надмірну любов до цигарок такий голос у нього – замість візитної картки. Він із задоволенням вдихнув дим, що йшов від цигарки пацанів.
– З «Лагуни», – перелякано пояснив другий.
– Ну так де «Лагуна», а де ми зараз? Ви хочете сказати, ви через усе місто пішки йшли? – здивувався Скляр.
Запах дешевих сигарет дратував.
Перед тим, як відповісти, хлопак із цигаркою підніс її до рота, проте несподівано впіймав на собі косий погляд Єгора. Той з відразою дивився на кінчик сигарети, з якого виходив дим. Юнак опустив руку, так і не затягнувшись. Врешті він з досадою кинув її на землю й затоптав ногою.
– Йшли, –
