певний час був ув’язнений у павійській фортеці, де йому вдалося зберегти життя завдяки вірності й спритності коменданта. Серед тих, хто заволодів містами, що належали їхньому батькові, був Ґульєльмо делла Скала. Йому довелося знову тікати під захист Франческо да Каррари, державця Падуї, який допоміг йому знов утвердитись у Вероні, однак не надовго, бо за наказом цього Франческо його отруїли, і той сам заволодів містом. Але тоді жителі Вінченци, які мирно жили до того часу під владою роду Вісконті, почали побоюватися посилення Падуї та перекинулися до венеційців, котрі оголосили Франческо війну і спершу відібрали в нього Верону, а потім і Падую.
На той час помер папа Боніфацій і обрано було Інокентія VII. Народ звернувся до нього з проханням повернути фортеці, а також відновити народні вольності, на що папа відповів відмовою. Народ покликав на допомогу короля неаполітанського Владислава. Проте невдовзі вони помирились, і папа, який зі страху перед народом утік до Вітербо, повернувся до Рима, де зробив свого небожа Лодовіко графом Марки. Потім він помер, і папою обрали Григорія XII, з умовою, що він відмовиться від папського престолу, якщо й антипапа відмовиться від своїх зазіхань. Щоб удовольнити бажання кардиналів і спробувати припинити розкол у церкві, антипапа Бенедикт прибув до Портовенере, а Григорій до Лукки, де почалися перемовини. Вони, однак, ні до чого не привели, тож кардинали одного і другого претендента від них відвернулись, і Бенедикт вирушив до Іспанії, а Григорій до Ріміні. Що ж до кардиналів, то вони за підтримки Бальтазара Косси, кардинала і легата Болоньї, зібрали в Пізі церковний собор, на якому обрали папою Олександра V. Новий папа відразу ж відлучив від церкви короля Владислава, а його королівство передав Людовіку Анжуйському, після чого вони обоє разом із флорентійцями, генуезцями, венеційцями та болонським легатом Бальтазаром Коссою напали на Владислава і відібрали в нього Рим. Але в розпал цієї війни Олександр помер, а на його місце обрали Бальтазара Коссу, який прибрав імення Іоанн.
Бальтазар Косса негайно покинув Болонью, де його обрали, і вирушив до Рима, з’єднавшись там із Людовіком Анжуйським, який прибув із військом із Провансу. Вони стали до бою з Владиславом і розгромили його, однак із вини кондотьєрів не змогли завершити перемогу, тож король невдовзі знову зібрався на силі та ще раз захопив Рим, змусивши папу тікати до Болоньї, а Людовіка до Провансу. Папа взявся обдумувати, як йому послабити Владислава, і з цією метою постарався зробити так, щоб імператором обрали Сиґізмунда, короля угорського. Він переконав його прибути до Італії, зустрітись із ним у Мантуї, і там вони вирішили скликати вселенський собор для припинення розколу в Церкві, яка, об’єднавшись, успішно могла б протистояти своїм ворогам.
Було тоді троє пап: Григорій, Бенедикт і Іоанн; їхнє суперництво послаблювало Церкву і позбавляло її поваги. Всупереч бажанню папи Іоанна,
