тому хлопцю було п’ять, він упав з ґанку, і в нього у верхній частині хребта з’явилася така тріщинка, завтовшки з волосину. А тоді – через десять років – він пішов на «Круть-верть» на топшемському ярмарку, і… – Він знизав плечима, а тоді співчутливо поплескав її по долоні. – Але, певно, з тобою все буде гаразд, Саро.
– Ох… Я хочу зійти-и-и-и…
І «Круть-верть» закрутив їх, змішуючи центральну алею і решту ярмарку в суцільне розмите полотно з вогнів і облич, і вона верещала, і сміялася, і заходилася його лупцювати кулаками.
– Тріщинка-волосинка! – кричала вона на нього. – Зараз я тобі зроблю тріщинку, брехло таке!
– Ти вже відчуваєш, як підхрустує в шиї? – лагідно спитав він.
– Ах ти ж брехло!
Вони крутилися дедалі швидше, і, пролітаючи повз початкове місце – вдесяте? вп’ятнадцяте? – він схилився ближче і поцілував її, а вагонетка зі свистом летіла по своїх рейках, стискаючи їхні губи разом у щось таке гаряче, туге й збудливе. Тоді атракціон сповільнився, їхня вагонетка тарабанила об рейки дедалі менш охоче і нарешті зупинилася, гойдаючись та хитаючись.
Вони вибралися, і Сара стиснула його шию.
– Завтовшки з волосинку, гад такий! – прошепотіла вона.
Їх саме проминала гладка пані в блакитних штанях і пантофлях з ремінцями. Джонні звернувся до неї, показуючи пальцем на Сару.
– Мем, ця дівчина чіпляється до мене. Як побачите полісмена, перекажете йому?
– Ви, зелень, думаєте, що дуже розумні, – презирливо відказала гладка пані. Вона потупала до намету з бінґо, міцно стискаючи під рукою свою сумочку.
Сара безпорадно хихотіла.
– Ти неможливий.
– Я погано закінчу, – погодився Джонні. – Мати завжди так казала.
Вони знов пішли центральною алеєю рука в руці, вичікуючи, поки світ перестане нестійко хитатися у них під ногами й перед очима.
– То твоя мама побожна, так? – спитала Сара.
– Настільки баптистка, наскільки це можливо, – підтвердив Джонні. – Але непогана. Держить себе під контролем. Не може втриматися, щоб не видати мені кілька брошур, коли я вдома, але така вже вона є. Ми з татом змирилися з цим. Я, бувало, діставав її з цього приводу – питав, до кого Каїн пішов жити в землю Нод, якщо його мама з татом були першими людьми на землі, і все таке… Але вирішив, що це трохи жорстко, і перестав. Два роки тому я думав, що Юджин Маккарті може врятувати світ і принаймні баптисти не висувають кандидатом у президенти Ісуса.
– А твій батько не побожний?
Джонні засміявся.
– Не знаю про побожність, але він точно не баптист. – Подумавши хвильку, він додав: – Тато – тесля, – ніби це все пояснювало. Вона всміхнулася.
– Що б подумала твоя мати, якби дізналася, що ти гуляєш із католичкою, яка відійшла від віри?
– Попросила б привести тебе додому, – одразу сказав Джонні, – щоб всунути тобі кілька брошур.
Вона
