Суть твоєї проблеми нам зрозуміла, тож на наступному занятті спробуємо обговорити питання, які ми розпочали розглядати ще під час минулого курсу. Іване, тепер послухаємо вас.
– Нам із дружиною здавалося, що все просто чудово. Наша прекрасна донечка росла нам на радість, але вона так любила нас, що навіть не розповідала про власні проблеми. Не ділилася тим, що її тривожило, – спокійно сказав чоловік, якому на вигляд було вже близько п’ятдесяти. – Ну а ми не знали, що наша донечка стала посміховиськом для однокласників. Навіть не здогадувалися, що з неї знущаються, аж доки одного жахливого дня знайшли її у ванні. На жаль, вона не витримала всього цього, попросила у нас вибачення, написавши записку, і залишила цей світ. Наші стосунки з дружиною стали постійними непорозуміннями, тож вона просто втекла за кордон, а я залишився тут зі своїм болем.
– Так, втрату дуже складно пережити, – почав говорити Остап, а мене так налякала ця історія, що захотілося сісти біля цього чоловіка та щиро поспівчувати йому. – Усі ми звикаємо до чогось чи до когось, але рано чи пізно щось змінюється. Із цим складно змиритися, але ще складніше це відпустити. Цей курс ми присвятимо саме другій частині. Зробимо все, щоб ти нарешті відпустив цю втрату. Аріно, переходимо до тебе.
– Ох, мені вже набридло розповідати одне й те саме, – сказала та сама дівчина, яку я зустріла біля під’їзду.
– Не дури! – засміявся Остап. – Ти любиш говорити про себе, тому ми чекаємо на твою історію.
– Ти ж уже чув її стільки разів.
– Звісно, бо це вже шостий твій курс. Ми обоє знаємо, що він тобі навіть непотрібен.
– Потрібен, потрібен, – тихо сказала вона та зручно вмостилася на стільці. – Мене звати Аріна, але я люблю, коли кажуть просто Ріна. Мої батьки завжди надто опікувалися мною, а я не витримала їхнього контролю й утекла до великого міста. Вісім років тому я вступила сюди до університету та старанно навчалася. Майже не спілкувалася з хлопцями, але одного разу подруга змусила піти з нею в бар. Там я познайомилася з ним. Він був якимось особливим, таким поганим – і тому дуже привабливим. Місцевий рок-музикант, від якого пищали в захваті всі дівчата. Я чимось йому сподобалась, і ми почали зустрічатися. Під його впливом я дуже змінилася. Не тільки зовні. Ми жили одним днем, не думаючи про майбутнє. Алкоголь, наркотики, незахищений секс, і як наслідок – СНІД. Досі не знаю, як саме заразилася, але виявилося, що в нього він теж був. Я вже стільки часу живу з цією хворобою, але лише три роки тому вирішила зізнатися батькам. Вони не прийняли мене. Сказали, що їм соромно за таку доньку. Тож єдине, що мені залишалося, – блукати вулицями з надією, що хтось мене врятує.
– Якщо порівняти ту мить, коли Аріна прийшла сюди вперше, і те, як вона розповідає про це зараз, то можу запевнити: вона остаточно прийняла свою хворобу, – сказав Остап Сергійович, а я уважно слухала й проймалася співчуттям до цих людей.
Невже справді є люди, ще більш нещасні за мене?
– Ну,
