поступово росте й набирає в об’ємі, а на час народження повністю довершена. Лікарі, дослідники, анатоми, фізіологи, біологи, філософи – усі вони зачудовано стежать за цими могутніми процесами й доходять висновку: з кожним експериментом, з кожним спостереженням вони щораз ліпше розуміють «як», але щораз гірше – «чому». Фахівці розуміються на архітектурних креслениках, будівельних планах, вони відстежили й виявили в мікроскопічному світі більшість будівельників та експертів, але наглядачів за цим процесом так і не виявили. Хто тут усім завідує? Хто стає рушієм розвитку? А хто диригентом? Хто керує хореографією цього балету з мільйонів танцівниць? Кожен найкращий, найавторитетніший експерт вам відповість: поняття зеленого не маю. І це друге диво в історії кохання з екрана. Хто починає за нею стежити, той не може більше відірвати очей. Він закохується в сюжет і переглядає цю історію знову й знову. І відчуває щастя. Самі переконайтеся: коли матимете поганий настрій, не вмикайте плаксиву попсу, а почитайте книжку про ембріологію. Я серйозно. Почитайте про розвиток життя в материнській утробі. Якщо таке читво надто обтяжливе, візьміть ілюстрований атлас. Або дитячу книжку на цю тему, якщо її роздобудете. Так ви відкриєте останнє світове диво нашого часу. Обіцяю. Щоправда, процес затягує й робить залежним. Навіть якщо ви знаєте, чим усе завершується. Байдуже. Це як кожного Різдва переглядати стрічку «Реальна любов». Знову й знову. І щоразу заливатися слізьми, коли Ліам Нісон ховає дружину.
Подобається «щасливий фінал»? Тоді можу вас трішки потішити. Майже завжди історія кохання легеневого розвитку завершується щасливо. Дихальні шляхи знаходять підхід до кровоносних судин і живуть щасливо до кінця своїх днів.
– Оце й усе?
– Загалом так.
– Не надто романтично.
– Така вже біологія.
– Однак ви розповідали щось про кохання.
– Ну добре, поділюся ще кількома подробицями.
Рис. 3. Дихальні шляхи та кола кровообігу об’єднуються в зоні альвеол. Найкрихітніші кровоносні судини контактують із тоненькими стінками альвеол й уможливлюють обмін киснем та вуглекислим газом між повітрям і кров’ю
На якусь мить поверніться на початок, приблизно на третій тиждень життя ембріона. До цього часу дитина набуває форми кульки. Уявіть цукерку: ззовні тверда шоколадна оболонка, усередині – м’яка нуга. З цієї цукерки утворюються три порожнини, що нагадують сніговика: голова, груди та живіт. Ось так просто. Однак звідки в тіла беруться всі ті трубочки, якими в нього потрапляє повітря та їжа? Відповідаю: цукерка в одному місці вивертається ззовні досередини – до того ж досить глибоко. Так, наче вказівним пальцем тицьнули в напівспущену повітряну кульку. Частина зовнішньої шоколадної оболонки тепер нагадує коротку трубочку зі сліпим
