дають цей гормон. А вже після народження немовляті можна давати штучний сурфактант. Так поліпшується дихальна функція, а отже, зростають шанси вижити. Якщо пологи минають добре, то маля має на час народження від 50 до 100 мільйонів зрілих альвеол. Проте на цьому історія кохання не завершується. До 15-го року життя кількість альвеол зростає подеколи аж до 400 мільйонів. Лише тоді справді настає кінець. Площа поверхні всіх цих альвеол сягає 90 м2, тобто половини тенісного корту. Так вона втричі перевищує площу поверхні кишківника й у 45 разів – площу шкіри.
Чи можна осягнути всю велич цієї дивовижної історії? Аж ніяк! Можна дивитися й дивуватися. І виявляти турботу. Бо ж через недорозвинені легені, попри успіхи медицини, передчасно народжені діти потерпають упродовж усього життя. Лише деяким немовлятам вдається з часом досягти максимального об’єму легень. Більшість із них пізніше набагато частіше мають справу з інфекційними захворюваннями, астмою чи ХОЗЛ. Історія дихальних шляхів і кровоносних судин укотре нагадує нам про те, які вразливі ці маленькі створіння під час пренатальної фази і яких драматичних ушкоджень можуть зазнати ще в материнській утробі. На цьому можна наголошувати безперестанку: турбота про легені починається ще в тілі матері, а отже, на вагітних жінок та їхніх партнерів покладена велика відповідальність. Фактично за одну ніч у жінок з’являється маленький співмешканець, з яким вони тепер розділяють власне тіло. І за цю чутливу істоту ніхто не заступиться, у неї немає лобі. Не забувайте також про те, що легеня далі росте й після народження. Вона залишається чулою й потребує захисту. Бо ж у світі довкола стільки загроз. Не всі загрози ми здатні проконтролювати, але уникнути найгірших із них нам цілком до снаги. Більшість вірусів, які спричиняють застуду, малеча здатна побороти самостійно. Однак якщо додати пасивне куріння й шкідливі речовини в повітрі, то вона може не здужати. І що тоді? Нерідко наприкінці такої дороги чекає астма разом з іншими хронічними захворюваннями органів дихання. У вашого малюка немає вибору. Не засмучуйтеся через те, що ваше чадо зростом лише метр сімдесят або ви не побачите його на червоних доріжках Парижа чи Нью-Йорка. Проте якщо легені вашої дитини так і не досягнуть 100 відсотків потенціалу, то оце справді біда. Рівність шансів стосується не лише освіти та соціального статусу, а й фізичного розвитку. Це як мінімум. Батьки, які контролюють кожен крок своїх нащадків (їх ще називають «батьками-гелікоптерами», бо вони постійно нависають над головами дітей), можуть справді нервувати на батьківських зборах щовівторка. Однак такий контроль на пренатальній стадії, на мою думку, точно не зашкодить. Радше навпаки: може, під час цієї вразливої фази ми потребуємо його більше, ніж зазвичай?
Не забудь-но: яке діло нашому носу до легень?
У носа теж нелегке життя. Тисячі людей чикрижать його щороку, бо їм не подобається їхнє відображення
