в довколишньому повітрі. В екстремальних випадках такі рефлекси можуть спровокувати судомне звуження голосової щілини.
У разі непрямого комунікаційного каналу (чату у WhatsApp між носом і легенями) відстань між верхніми та нижніми дихальними шляхами долають, так би мовити, без кабелів – за допомогою крові. Якщо слизову оболонку носа алергіка подразнює пилок, то це спричиняє не лише пряме алергічне запалення носової порожнини із супутнім чханням, свербежем і виділеннями секрету, у декого це призводить до запалення бронхів – навіть безпосередньо не контактуючи зі збудником. Чому так стається і який механізм цього процесу? Відповідь: ніс і легені комунікують за допомогою медіаторів (цитокінів) у кров’яному потоці. Вони виникають у нашому прикладі як реакція на алергічне запалення в носі, потрапляють там у кровоносні судини й уже ними переміщуються в нижні органи дихання, провокуючи запальні процеси. Нежить, що виник унаслідок застуди, теж можна перенести «бездротовим» способом униз і спричинити там запалення. У деяких пацієнтів із нежитем, навіть коли вірус не потрапляє у бронхи, розвиваються запальні реакції в нижніх дихальних шляхах, бо ніс виробляє медіатори, що спричиняють набряк та активне слизоутворення поверхонь бронхів. Така «бонусна реакція» бронхів у разі нежитю часто минає непомітно для здорової людини й не породжує жодних скарг. Проте вона виконує важливу роль: захисні механізми легень завдяки системі раннього реагування завчасно переходять у «режим бойової готовності». Здебільшого це матиме сенс. Хоча для хронічно хворих такий WhatsApp-чат між носом і легенями має й певні недоліки. В астматиків і пацієнтів з ХОЗЛ ця «завчасна реакція тривоги» може спричиняти істотні проблеми, зокрема кашель або навіть задишку. Справді, більшість тяжких нападів астми спричинені застудними інфекціями в носі ще задовго до того, як вірус досягне нижніх органів дихання! Тобто система раннього реагування загрозливо реагує понадміру. Ось у такій ситуації легеням справді хочеться висваритися на ніс, мовляв: закрийся й вимкни смартфон!
Внутрішня поверхня легені, якщо порівняти з носом, просто гігантська, до того ж дуже вразлива до випаровування й висихання. Тож завдання носа – зволожувати повітря для легень і підігрівати його до температури тіла. Для цього він послуговується двома ефективними механізмами. Перший: внутрішня поверхня носової порожнини істотно збільшується завдяки складчастості слизової оболонки в носових раковинах. Слизова оболонка носа дуже добре насичена кров’ю, тож її тепла цілком вистачає, щоб підігріти повітря до оптимальних температур. Другий: 45 тисяч залоз слизової оболонки носа щодня виділяють більш ніж пів літра секрету, який додатково зволожує повітря. Потенціал носа до зволоження просто неймовірний і за потреби може зрости в кілька разів: наприклад, під час довгих перельотів через украй сухе повітря
