самостійно визначати окремі елементи мікробів і знищувати збудників. Однак, на жаль, вони не можуть навчатися. Пожирачам не до снаги розпізнавати інші структури, ніж ті, на які їх запрограмували. Так само вони не розмежовують різних збудників. Для фагоцитів немає відтінків сірого, натомість вони діють за принципом «усе або нічого». Після їхніх грабіжницьких походів проти збудників нерідко залишається велика шкода для легені. Часто такі супутні ушкодження можна підрихтувати, але іноді це неможливо. В арсеналі фагоцитів велика кількість ферментів і токсичних білків, якими ті ліквідують збудників, а інколи й просто інші клітини. Визнаю: загалом фагоцити належать до тих типів, які явно забагато часу проводять у спортзалі. Однак хтось мусить виконувати брудну роботу.
До гранулоцитів легень належать два види: нейтрофіли (бо під мікроскопом у них «нейтральне» забарвлення) та еозинофіли (забарвлюються в червоне, як Еос – богиня ранкової червоної заграви). Нейтрофіли становлять понад 95 відсотків усіх гранулоцитів і відіграють важливу роль у захисті організму від збудників хвороб, насамперед бактерій і патогенних грибів. Водночас їх може активувати сигаретний дим і шкідливі речовини в повітрі. Так вони стають причиною непоступливих, хронічних запалень. Як наслідок, організм потерпає від хронічного бронхіту або ХОЗЛ. Маленька група еозинофілів початково запрограмована на захист від паразитів і червів. Щоправда, через гігієнічні заходи в багатьох частинах світу вони фактично стали «безробітними». Однак сидіти склавши руки вони не хотіли, тому взялися провокувати в бронхах запальні процеси, які призводять до астми.
Почати імунну реакцію – це одна справа, завершити – геть інша, але так само важлива. Особливо складно після захисної імунної відповіді приборкати фагоцитів, бо коли це не вдасться, то зцілення тканин зупиняється, запалення почувається як у себе вдома і в найгіршому разі може стати хронічним. Саме тому Т-гелпери не задумуються над вибором методів! Інакше кажучи, Т-гелпери грубо ліквідують клітини-пожирачі. Точніше, наказують клітинам-кілерам їх ліквідувати. Жорстоко? Лише за певних обставин. Гранулоцити так чи інак дотримуються непохитної, хай і безсердечної трудової моралі. Якщо їх не застосовувати понад добу, гранулоцити вчиняють «запрограмоване самогубство», а їхні лави поповнюють новобранці. Тобто не тільки в житті не ввійти двічі в одну річку – зустріти двічі той самий гранулоцит теж не вдасться. Їхній колектив щоденно змінюється.
Кого ще бракує в команді? Першої леді, суфлерки, особистого шеф-стратега – так званої дендритної клітини. Дендритні клітини відіграють в імунній системі легень центральну роль. Вони постійно й безпосередньо контактують із Т-гелперами й визначають їхній порядок денний. Лише дендритні клітини можуть заходити до Т-гелперів у будь-який час, не стукаючи. Це нашіптувачі імунної системи. Їхня функція полягає в «представленні» всіх чужорідних
