алергій чи хронічних запалень – процесів, які відіграють не останню роль у легеневих захворюваннях. І так само, як і будь-який інший керівник підприємства, імунна система неохоче визнає власні помилки й уживає заходи, щоб їх усунути.
То хто тут що робить? Колектив імунної системи на початках здобув однакову освіту – усі білі кров’яні тільця дозрівають у кістковому мозку. Отримавши атестат зрілості, вони мають право розпорошуватися по крові й мандрувати нею до цільових органів. Саме у крові кукіль відсіюється від пшениці. Лімфоцити здобувають додаткову спеціальність, тоді як прості працівники, клітини-пожирачі, одразу ж беруться виконувати службові обов’язки в цільових органах. Однак що ж відбувається з обранцями імунної системи, лімфоцитами? Ті мандрують, як і зазначено в їхній назві, до лімфатичних вузлів і загрудинної залози – тимуса. Ця шестисантиметрова залоза розташована в людей у грудній клітці. З настанням перехідного віку вона спадає й незабаром зникає. Це ознака абсолютної зрілості імунної системи. У лімфовузлах і тимусі лімфоцити підвищують кваліфікацію, завдяки чому можуть потім виконувати складніші завдання. Одна група, В-лімфоцити, продукує згодом відповідні білки, які вміють нейтралізувати збудників – так звані антитіла. В-лімфоцити – це висококваліфіковані фахівці, які, однак, ніколи не обіймають чільних посад і впродовж усього життя виконують вказівки адміністрації – Т-лімфоцитів. Останні відвідували, так би мовити, «Гарвард» імунної системи – тимус (саме звідси й буква Т у їхній назві). Там їх навчали не тільки відрізняти клітини організму від чужинців, але й виконувати різні адміністративні функції.
Очолює імунну систему легень Т-гелпер – клітина-помічник. Клітина-помічник? Який ще такий помічник? Ви ж думали… Постривайте! Це, звісно ж, трюк, кокетне применшення. «Тут заслуга насамперед усього колективу» тощо, як і навчають на семінарах із менеджменту. Насправді ж слово Т-гелперів – закон. Усі рішення приймають за їхнім робочим столом, уся інформація проходить через них. За ними закріплене кліше гіперактивного менеджера: легко заводяться, холерики, схильні до біполярності. То ніжні й дружні, то доводять до інфаркту. Т-гелпер ніколи не бруднить рук. Він доручає це іншим. Для брудної роботи в нього є підлеглі – клітини-пожирачі й Т-кілери (клітини-вбивці).
До речі, Т-кілери теж відвідували елітну школу, але якоїсь миті зрозуміли, що офісна робота не для них. Замість того щоб дертися вгору кар’єрними сходинками, вони спустилися на нижні щаблі й патрулюють легені на свій страх і ризик, наче темні месники. Полюють вони на заражені вірусом або вироджені ракові клітини. Девіз Т-кілерів: краще одною жертвою більше, ніж менше. Загибелі цивільних не уникнути. Однак, попри всю їхню незалежність, Т-кілери таки дослухаються до вказівок Т-гелперів. А втім, лояльні до них не завжди. Т-кілерів, як і всіх агентів, можна «завербувати»,
