хвилюйтеся.
– А чому тут усе залито червоним світлом?
– Через червоні кров’яні тільця. У найкрихітніших кровоносних судинах. Вони обвивають альвеоли ззаду. Стінки альвеол і кровоносних судин тут такі тоненькі, що можна побачити, як ними біжить кров. Якщо бути точним, то завтовшки вони одна тисячна міліметра!
– Зрозуміло.
– Обережно, ми на місці. Двері відчинені. Зараз почнеться.
– Ого. Усе відбувається так швидко. Скільки часу ми стоятимемо?
– Максимум секунду. За цей час частинки кисню мають потрапити у кровоносні судини, а діоксид вуглецю, навпаки, вийти звідти.
– Справді проворно…
– Та не все так драматично. Лише кожна десята частинка мандрує. Усі інші чекають.
– А чому так?
– Бо певна кількість повітря має залишатися в альвеолах. Навіть після повноцінного видиху. Як амортизатор. Інакше тут усе позлипається. Як думаєте, що підтримує ці порожнисті конструкції? Десь бачите якісь підпори?
– Ні. Лише тонесенький шар слизу на стінках альвеол.
– Правильно. Цей слиз – сурфактант. Він укриває зсередини всі альвеоли тонким шаром, підтримуючи їхню стабільність. Як мильна бульбашка. На вигляд не дуже, але вкрай ефективно. В осіб із нестачею сурфактанту все злипається. Це справді серйозна історія.
– А що, коли всі ці процеси потрібно пришвидшити?
– Маєте на увазі під час фізичного навантаження? Тоді тут, можна сказати, аж іскри летять. Зараз щохвилини у кров надходить десь 300 мілілітрів кисню. Пивний кухлик, не більше. Однак, коли потрібно, ця кількість миттю зростає до шести літрів.
– Неймовірно.
– Авжеж. Це надає купу енергії. Проте тій ще потрібно дістатися туди, де її потребують. Для цього серце штовхає кров легеневими судинами. Якщо воно надто слабке, то частинкам кисню тут унизу «зв’язані руки». Не допоможе навіть найкраще дихання: м’язи все одно будуть в’ялі, голодні, так би мовити, бо не отримуватимуть достатньої кількості кисню.
– Розумію.
– Іноді проблема не в розвантаженні кисню з альвеол, а з його доправленням. Тоді провина лягає на легені.
– Це як?
– Потік повітря крізь бронхи послаблений. Таке трапляється, наприклад, коли бронхи звужуються у хворих на астму. Іноді канали транспортування кисню перекриває слиз. Таке виникає в разі запалення легень. Якщо в альвеоли не надходить повітря, то червоні кров’яні тільця у кровоносних судинах залишаються без кисню. Походить на те, що вони чекають даремно. Це теж недобре для продуктивності організму.
– Очевидно.
– З другого боку, забагато кисню теж погано.
– А я думав, що свіжого повітря забагато не буває.
– Усе залежить від концентрації. Вона не має бути надто висока, інакше кисень стане отруйним.
– Отруйним? Це як?
– Що вища концентрація кисню в повітрі, то більше виникає радикалів.
– Радикалів?
