через Ніно Сарраторе.
Я аж підскочила від несподіванки, мовчки кивнула.
Він посміхнувся, почав хвалити Ніно, але без того беззастережного захоплення, як робив це раніше. Назвав його розумним хлопцем, який добре знається на своїй справі, але – особливо наголосив на протиставному сполучнику – але він «непостійний», і повторив це ще раз, ніби розмірковуючи, чи правильне слово дібрав. Потім зауважив: останнє з написаного Сарраторе йому не сподобалося. І несподівано зневажливим тоном скинув його до купи тих, хто вважав, що набагато важливіше змусити працювати механізми неокапіталізму, аніж і надалі домагатися перебудови соціальних і виробничих відносин. Він скористався цією термінологією, і кожне його слово пашіло зневагою.
Я не змогла втриматися. Кинулася переконувати, що він помиляється, і Аделе зайшла до кімнати тієї миті, коли я цитувала щось із написаного Ніно, щось особливо радикальне, а Ґвідо слухав мене з глухим мугиканням, яке він зазвичай видавав, коли вагався, погоджуватися йому чи заперечувати. Я враз замовкла, намагаючись стримати хвилювання. Мій свекор, здавалося, на кілька хвилин пом’якшав («урешті, усім важко орієнтуватися у кризовому маразмі, і я можу зрозуміти, що таким молодим людям, як він, складно; особливо якщо в них є велике бажання щось зробити»). Потім він підвівся, щоб рушити до свого кабінету. Але перед тим, як вийти, передумав. Зупинився на порозі й різко промовив:
– Однак робити це теж можна по-різному. Розум Сарраторе не базується на традиціях, йому більше до вподоби здобувати прихильність тих, хто при владі, аніж боротися за ідею. З нього вийде послужливий спеціаліст.
Айрота замовк попри схвильованість, ніби в останню мить зупинився, щоб не бовкнути зайвого, що вже крутилося на кінчику язика. Обмежився тим, що буркнув нам: «На добраніч», – і пішов до кабінету.
Я відчула на собі уважний погляд Аделе. «Треба й собі забиратися звідси, – подумала я, – знайти якийсь привід, сказати, що втомилася». Але я сподівалася, що Аделе скаже щось таке, що зможе мене заспокоїти, а тому запитала:
– Що означає «розум Ніно не базується на традиціях»?
Вона іронічно посміхнулася:
– Означає, що він ніхто. А такі люди зазвичай вважають, що найважливіше – стати кимось. За будь-яку ціну. Як наслідок, синьйор Сарраторе – особа ненадійна.
– Тоді виходить, що й мій розум не базується на традиціях.
Вона знову посміхнулася.
– Авжеж, так і є. Ти справді ненадійна.
Зависло мовчання. Аделе говорила зі мною спокійно, ніби в її словах не було ніякої критики, а лише констатація фактів. Але я все одно образилася.
– Що це значить?
– Що я довірила тобі свого сина, а ти повелася з ним нечесно. Якщо тобі потрібен був інший, чому ти не одружилася з ним?
– Бо тоді я ще не знала, що мені потрібен інший.
– Брешеш.
Я на мить замислилася, врешті визнала:
– Так, брешу, але тому, що ти змушуєш дати однозначні пояснення, а однозначні пояснення, як правило, містять брехню. Ти теж відгукувалася погано
