як залізна леді, п’є вино з великого бокалу. Боже від неї так і віє високомірям, грубістю, холодом.
– Хм, синочок! Я ж казала тобі, що вона не підходить нам! Вона біднячка. Я одразу зрозуміла, що то була вона, миле личко вкладене в дешеве лахміття. А коли я почула, що вона хоче набрати безкоштовних пробників, у дорогому магазині парфумів, мені стало ще смішніше. І я вирішила продовжити собі розвагу. Тому і підійшла.
– Не кажи так! Ти не маєш права судити людей по їх одягу чи статусу!
– Я думала ти пограєшся, переспиш з нею декілька разів і все. Але вона бойова дівка, має левину хватку. Не знаю, чи можливо, це ти – тюхтій! – вона відпиває глоток вина.
– Не смій говорити так про неї! – попереджую я.– Я люблю її, і твоя думка мене не цікавить. Я сам творю свою долю!
– Це тобі навіяла твоя обідранка? Так, вона сама творить свою долю, а ти, залежний від нас, всі твої достатки: машини, будинок, навчання в коледжі- залежить він нашого з татом рішення! Тому думай кому і що ти говориш!
– Мені не потрібні твої гроші! Мені потрібна вона! Кошти мають можливість зникати та закінчуватись, а кохання ні.
– Ахаха, кохання? Милий кохання – це фантом. Кохання немає!
По з-заді мене виходить Жасмін, я не одразу зрозумів що її не було у кімнаті. Вона проводить пальцем по моєму обличчю і я різко відштовхую її руку. Вона посміхаючись проходить до кімнати у руці теж бокал з вином. Волосся розпущене, губи та плаття на ній як і волосся червоного кольору. Мене аж воротить від неї. Я роблю декілька кроків назад…
– Мені соромно, що ти моя мати. Колись ти була для мене прикладом, тепер ти стала першокласним стервом, що визиває в мені лише ненависть. Знаєш при всій повазі до тебе, хочу сказати лише одне:,, В житті все буває, і можна допомогти кожній людині витягнувши її з болота, але матусю, витягти болото з людини не вдасться.,, Шкода що гроші тебе так змінили. Надіюсь моя мати, справжня, а не ось це … – я вказую пальцем на неї… – повернеться до нас з тотом! Хоча шансів дуже мало! – вона відривається від вина і не дивлячись на мене промовляє…
– Ти правий синок, хтось змінюється і стає першокласним багатим стервом, а хтось із обідранки, стане лише повією та алкоголічкою, як і її татусь. Ти не будеш з неї! Я все сказала!
Я виходжу на двір, берусь за голову. Що, що робити? Я повинен її знайти, пояснити все! Я знову сідаю до машини і лечу зі швидкістю 180 км. На шкільному стадіоні її немає, лечу до неї додому, будинок пустий я хвилин п’ять стукав ніхто не вийшов. По заглядаючи у вікна розумію, що це дім спустошений та одинокий, як моє серце. Де ж вона? Де моя дівчинка? Я не можу її втратити! Я так довго її чекав. Зло так і ллється з мене і я не витримуючи ударяю кулаком у дверці машини. Просто клас, з’являється вм’ятина. Зірвався холодний вітер і падає перша крапля дощу.
Мія
Стало прохолодно, в мить розпочався дощ. На дворі на моє здивування тиша, лише вітер посвистує.
Стук –
