коли воно сказане тихо і просто!
Дорога до школи була швидкою. Ми розмовляли про те, про се. Про все! Машина у нього і дійсно класна, одразу видно, що хлопець запакований. Hyundai Accent – має безліч плюсів: багато стандартна комплектація, просторий салон, невисока ціна і економічний двигун. Ну це звісно з слів власника автівки. Як на мене, машина норм. Я ніколи не була фанаткою машин. Головне щоб не пішки!
– Ну що ж! – я набираю в груди побільше повітря.– Ти чому смієшся?
– Ти така кумедна! Видихни, а то ти аж побіліла! – я не звертаю уваги на його насмішки. Ми виходимо з машини і я бачу на звичному місці своїх курочок (потружок). Я з ними ні чим не ділилась, якось не хватало часу, вони будуть в шоці, 100%. Алекс взяв мене за руку при цьому нагнувшись, тому що я йому нижче плеча, цілує мене в щоку.
– Що за нах…? – читаю я на устах у Кетрін. Вона класна, прямолінійна, ми з нею схожі. Ну, не фізично, а духовно звісно. Кетрін – брюнетка, тонкі губи, карі очі які вона витріщила так, ніби вони повистрелюють, тонко вискубані брови. На ній джинси трубочкою, білі кросівки та сірого кольору майка. Вона у нас любитель фільмів жахів, поцілунків та не довгих стосунків. Біля неї Лілі – блондинка, ботан, романтик. Займається волейболом, зубрить камінь – науку, має худощаву але спортивну фігуру. На щічках ямочки, на очах окуляри, зазвичай вона носить лінзи але сьогодні чомусь в окулярах. Чому? На ній чорний сарафан з білим комірцем, в руках як завжди підручники. Лілі навіть їсть по записам, вона дуже зібрана, все планує на неділю в перед. Вона ж навпаки, повна протирічивість мені та Кетрін. Вони вірні подруги, яких я безмежно ціню. Їх обличчя несе не ясність: шок, ступор, здивованість, допитливість.
З кожним кроком ми приближаємось ближче до них. Я сильніше стискаю руку Алекса і він відповідає мені тим же.
– Мія…? Ну привіт! Стерво в шортах! – мовить Кетрін, її посмішка широка і я розумію, що це камінь в мій город, через ситуацію від якої вона в шоці.
– Привіт! – пробормотіла Лілі. – Алекс!? – не то, окликнувши не то привітавши, розгублено добавила вона.
– Привіт! Радий знайомству поближче дівчата! Лілі, Кетрін! – впевнено відповів він.
– …Привіт дівчата! Думаю ви чекаєте відповідей?
– Звісно! – швидко кидає словом мов списом Кетрін.-я посміхаюсь, чому я не здивована.
– Друзі за 5 хвилин розпочнеться урок! – прокашляла Лілі.
– Мія я на обід поїду по справах, тоді і по пліткуєш з подругами. Дами я вибачаюсь але зараз вона моя! —я посміхаюсь як дурна. Алекс одразу повертається і іде до входу в школу. Я ловлю поглядом подруг і підмигую плечима. Ніби пояснюю, що я нічого не можу подіяти! Кетрін стоїть надувши губи, недовіра до хлопця відбилась печаттю на її обличчі. А Лілі підплигує на місці мов маленьке дитя. Вона така відкрита та чуттєва.
Як і казав по обіді,,мій принц,, поїхав по справам. Цікаво по яким? Подругам, як і обіцяла, виклала все як на духу. За Алекса, тата та Клару. Мені здалось, що вони раді були за мене. Ну Лілі так точно, за те, що
