Важко дивитись, як людина яку ти любиш скочується до чорної прірви, в місце де немає світла. Тепер його життя – це горілка та друзі. Раніше там було і мені місце. Але то було раніше. Хм, я пам’ятаю коли наша сім’я жила разом: тато, мама, я. Як ми бігали з батьком на вулиці по газоні і поливали одне одного водою з пляшки. Ми робили дірочки у кришках і стріляли з пляшок мов з космічної зброї. Пам’ятаю сміх матері, красиві ямочки у тата на щоках. По вечорам ми виключали у домі світло та грали у схованки. Пам’ятаю наші свята. Я обожнюю новий рік і цю любов привили мені батьки. За місяць до нового року ми ставили, обов’язково, живу ялинку. Вмикали на всю гучність різдвяні пісні, співали, наряджали іграшками ялинку, дім, їли мандарини (шкурочки від яких клали під ялинку щоб тримався запах).У моїй кімнаті вішали святкові гірлянди. Це була казка. Казка, що залишилась лише у моїй пам’яті. Казка якої ніби і не було.
Запершись в своїй кімнаті, я швидко переодяглась: плаття в обтяжку, бежевого кольору, босоніжки на каблуках + сумочка. Волосся я розпустила, цілий день на голові була скручена гулька, тому локони стали підкручені і попадали на плечі дуже ефектно. На очах підвела чорні стрілки, ніжно рожева помада, улюблені духи і все. Я готова. Виходжу з кімнати, і опля….. переді мною стоїть,,готовий,, тато. Чому я не вилізла через вікно?
– Ти куди? – грізно запитує він.
– Гуляти! Іди на кухню, а то твої друзі повипивають все з пляшок та вижеруть знову з холодильника! – махнувши рукою кажу я і двигаюсь до виходу. Алекс уже пустив декілька гудків пару хвилин тому. Але ні, все не може бути просто, тато хватає мене за руку та сильно смикає повертаючи тілом до себе.
– Ти чого ведеш себе як повія? Дома сиди! Ти така як твоя мати. Хто тебе таку візьме в дружини? – починає кричати він.– Я тобі тисячу разів казав, що ти окрім мене нікому не потрібна! – я просто в шоці, у мене взагалі відняло мову, я не очікувала такого повороту. Його очі були інші, він дивився на мене мов звір.– Ти маєш слухати та робити як я сказав!
– Ти на своє життя дивився? Чому ти можеш мене навчити?
– Я тебе залишив, коли твоя матуся тебе покинула, а потім вигнала, як непотріб. Пам’ятаєш?
– Не хвилюйся ти не даєш мені змоги забути про це. Відвали від мене.– кричу я у відповідь. Вириваю руку та швидко йду до дверей. Відчиняю а тут Алекс. Стоїть мов стовп. Тато рушив бігти за мною, але коли побачив незнайомця, що був на рівні з одвірками, одразу притих. Мої щоки налились рум’янцем, мені було соромно, а очі набігли сльозами, від болю в грудях.
– Все добре? – тихо запитує він.
– Я ж сказала чекати в машині!
– Вибач я почув крик ….я хвилювався!
– Ходімо! – оглядаючись назад у дім який став мені ненависним, я бачу людину що стає мені чужою. З грохотом закриваю двері.
…
– Куди ми їдемо? – запитую я. Вулкан зла так і бурлить в мені.-Везеш мене в кав’ярню чи ресторан де
