target="_blank" rel="nofollow" href="#image1_6479f3281ebfcb4f682a9196_jpg.jpeg"/>Я
Алекс
Я
Алекс
Я
Алекс
Я
Алекс
Я
День як завжди пролетів швидко, тим більше з подругами. По закінченню уроків ми рванули по магазинам. До центру розваг, як і планували. Ми вміємо відпочивати, суттєво по жіночому: пили смузі, міряли новий одяг, хоча я нічого не купила, взуття, зайшли в магазин парфумів де, на наше здивування, був розпродаж та роздача безкоштовних пробників. Я звісно ж зраділа, можливість безкоштовно себе порадувати.
– Ну ходімо! – не задоволено промовляє Кетрін.
– Мія? – підійшовши до мене звертається якась жінка. Красива, висока, одягнена з-за останніми колекціями світу моди. Блондинка з ідеальним волоссям, макіяжем. Одягнена у сірий класичний костюм: брюки, біла сорочка, піджак. Чорні лобутени та супер крута з крокодилової шкіри сумка. Я одразу зрозуміла, що дамочка з вищого класу. Еліта. Цікаво, звідки вона мене знає?
– Прошу вибачення! Ви до мене? – здивовано запитую я. Її оцінюючий погляд мене просто розізлив. Вона не соромлячись оглядає мене, з ніг до голови. Лише одна секунда знайомства і я розумію що ми неполадимо.
– Хм! – скривившись шипить вона.
– Що значить, хм? – так і хочеться вирубити її з голови.– Ми здається не знайомі!
– Одже – це з тобою проводить свій час, мій син?
– Ви мати Алекса? – я остовпіла.
– Хм, я, так, я мати, а ти хто? З якої причини він з тобою проводить час до самого ранку? Хм, хоча… – вона знову мене оцінює поглядом -… тут все ясно!
– Що Ви сказали? Він мене кохає, тому і проводить час зі мною! Хоча з впевністю скажу, що Ви не розумієте значення слово,,Кохання,,! – я як йожик, одразу висовую колючки. Хто вона така, що вона мене ображає. Я не дозволю їй цього.
– Хм, мила, я таких як ти, бачу на скрізь! Він з тобою не буде, ти нерівня йому, ти обірванка! Кинь його сама, доки він того не зробив! – я роблю крок до неї, не здаючи своєї захисної позиції.
– Не вам вирішувати, будемо разом ми чи ні! Зрозуміло Вам, дамочко! – вона теж робить крок до мене, і наші обличчя в 30 см одне від одного.
– Це ми ще побачимо! – відповідає вона, розвертається, одягає чорні окуляри та йде геть у натовп. Я стою, сліз нема – лише пустота. Я знала, знала що будуть проблеми. Як я могла залізти в таке лайно?
Як легко вимовити слово прощавай і як же боляче його почути!
На автопілоті дістаю телефон і строчу смс:
Я
