не одяг підступну маскуІ совість не міняв на ласку,
А душу – на гріховну плоть.
Благослови, Господь, усіх,
Хто був засмучений чи втішний,
І, може, в чомусь навіть грішний,
Але спокутував свій гріх.
Для свята правди й доброти
У цю затемнену годину
Й мою стражденну Україну
Благословенням освяти.
У дні засухи та мокви,
Щоб жар добра не загасити,
Господь, наважусь попросити, —
Мене також благослови.
Україна, Україна – пісня мого серця,
Що писалося сльозою – сміхом не зітреться.
Як свіча, для мене сяє первозданно й ново
Української молитви кожне віще слово.
Прийдіть, апостоли добра,
І сядьте у державні крісла.
Ганьба нова й ганьба стара
На наші долі перевисла.
Усе не ті, усе чужі
Щосили пнуться у пророки —
Такі слизькі, як ті вужі,
Такі брехливі, як сороки.
Що їм держава та народ? —
Не зрозуміли ласку Божу.
Ніяк набить не можуть рот,
Ніяк накрастися не можуть.
Гендлюють, дурять, продають,
Торгують весело й охоче,
За усмішку сховавши лють,
За папірець сховавши очі.
Не те чекалося, не те,
Перевернулось перше й друге…
Усе достойне і святе
Узяв нечистий у прислуги.
Коли закінчиться ця гра?
І хто цю чорну гру зупинить?..
Прийдіть, апостоли добра,
Пришли їх, Боже, на Вкраїну.
Як перейти з пітьми до світла? —
Гадаємо всі ми.
Найголовніше, щоб не звикла
Людська душа до тьми.
А нас лякає нечисть всяка
І казиться в злобі…
Найголовніше – це не плакать,
А вірити собі.
Не хоче брать дарунка волі
Німа душа раба.
Найголовніше, щоб поволі
Ця відійшла ганьба.
На просторах земних
В мене теж є родина,
Де родився і зріс,
Де радів, як маля…
Де б не був, де б не жив —
Я лиш твій, Україно.
Охрестили так Бог
Й предковічна земля.
Хай хтось легко міня
Батьківщину на вина,
На ситніший шматок,
На модніший костюм.
Розрива мені душу
Ця болюча провина,
Очі їсть, наче дим,
Цей невидимий глум.
Впасти в менторський тон
Не бажаю я знову,
А тривогу свою
Простелю на траву.
Відчувать рідний край,
Рідний дім, рідну мову —
З цим по світі ходжу,
Цим на світі живу.
В світі злих катастроф
Скрізь за душі йде битва,
За людські почуття,
За вселенські права…
Повторяю щораз
Я собі
