Наближення. Переклади (збірник). Коллектив авторов

      Підборіддя його не роздвоєне, мова його ллється зливою,

      Його обличчя чисто виголене бритвою добре правленою,

      Його права рука дуже схожа до його лівої,

      Його ліва нога паралельна до його правої.

      Його друзі – митці, науковці, тузи лікарняні,

      За покликанням він слідопит і справді цим не жартує.

      Кухонні знаряддя перед ним, як овечки слухняні,

      Хоча друзів своїх він поза домом більше частує.

      В молодості він був серйозним колекціонером,

      Колекціонував він раніше лише коробки сірникові.

      А нині – блокноти і капелюхи. Любив кулінарні химерії —

      Смачні летючі лисиці – майже дорівнюють кажанові.

      На Мальорці не був ні разу, хоч має там досить поклонниць.

      Двічі був на Таїті, не обпивався чаєм.

      І він рідко (що він, хіба ветеран-марафонець?!)

      Зробить два кроки, коли одного вистачає.

      Відраза в нього до водіння машин і до квашеної капусти.

      Застібку «блискавка» терпить і куртки спортивні носить.

      Він зовсім байдужий до карт, хоч не вважа їх розпустою,

      Він нікчемний на ковзанах, відчув він це раз – і досить.

      Плаче тужно за ним другий бік океану.

      А він завжди повертається шляхом, яким приїхав.

      Він кличе його по імені, кличе безперестану —

      Повернення завжди для нього єдина і справжня втіха.

      Повернення завжди з вітром, і вітер він завжди слухає,

      Поки шумують хвилі і солоно лижуть руку.

      Стелиться темінь в низинах, страх приходить з розпукою,

      Він присмерку завжди боїться і цвіркунового звуку.

      Він думає більше і більше, бо ж час осідає торосами,

      Як том невідомого міфа, відкривається дійсність щоліта.

      Прерій високотрав’я оплакує його ридма росами —

      Яка нагорода знати містера Сміта!