нас обох. Принаймні мені про ті речі було цікаво дізнаватися.
– Доктор Лектер глузував із тебе, коли ти чогось не знав?
– Ні. А з вас глузував?
– Ні, – відповіла вона, не бажаючи зачіпати почуття Барні, бо вперше усвідомила комплімент, закладений у насмішці монстра. – Він міг би глузувати з мене, якби захотів. Ти знаєш, де його речі, Барні?
– А що, за них призначено винагороду?
Старлінг згорнула серветку й поклала її під край тарілки.
– Винагорода така, що тебе не звинуватять у перешкоджанні правосуддю. Я вже раз відпустила тебе, коли ти поставив «жучка» на мій стіл у лікарні.
– «Жучок» належав покійному доктору Чилтону.
– Покійному? Звідки ти знаєш, що він – покійний доктор Чилтон?
– Ну, він на сім років запізнюється, – відповів Барні. – Не думаю, що він найближчим часом з’явиться. Дозвольте запитати вас, спецагенте Старлінг, а що задовольнить вас?
– Я хочу побачити рентген. Мені потрібен рентген. Якщо є книги, що належали докторові Лектеру, я теж хочу їх побачити.
– Скажімо, ми знайдемо такі речі, що з ними буде потім?
– Ну, чесно кажучи, тут я не певна. Федеральний прокурор може вилучити всі матеріали як речові докази у справі про втечу з-під варти. Тоді вони пліснявітимуть у його переповненій кімнаті речдоків. Якщо я огляну ті речі, не знайду нічого цікавого в книгах і повідомлю про це, то ти зможеш заявити, що доктор Лектер їх тобі подарував. Він уже сім років in absentia,[38] тож можна подати цивільний позов. Живих родичів у нього немає. Я рекомендуватиму, щоб тобі віддали всі непотрібні матеріали. Май на увазі, що мої рекомендації сидять на нижньому рівні тотемного стовпа. Певно, рентген ти назад не отримаєш, як і медичну документацію, оскільки він не мав права їх тобі передавати.
– А якщо я поясню вам, що не маю цих речей?
– То матеріали за Лектером стане дуже важко продати, оскільки я видам бюлетень і повідомлю ринок, що за купівлю й володіння ними ми будемо заарештовувати й притягувати до відповідальності. А ще я отримаю ордер, аби обшукати твоє помешкання.
– Бо вже довідалися, де те помешкання є. А якщо їх кілька?
– Не певна. Скажу тобі от що: як ти здаси матеріали, то не матимеш жодного клопоту за те, що їх узяв, враховуючи, що могло б із ними трапитися, якби ти їх там залишив. Щодо обіцянки повернути тобі все назад – напевне сказати не можу, – Старлінг зробила паузу, риючись у сумці. – Знаєш, Барні, у мене така підозра, що ти не отримав вищу медичну освіту через те, що не можеш зав’язувати стосунки. Може, під судом десь був. Розумієш? А тепер пригадай – я ніколи не шукала твій «службовий список», нічого не перевіряла.
– Ні, тільки зазирнули до моєї декларації та робочої анкети, усього. Як зворушливо.
– Якщо ти був під судом, то, може, федеральний адвокат того округу замовить за тебе слівце, судимість знімуть.
Барні промокнув тарілку шматком тоста.
– Ви вже закінчили? Прогуляймося трохи.
– Я
Відсутній (
