падають на мою шкіру, яка палає. Я глибоко зітхаю, почуваючись уже краще. Спокійна, зібрана. Я молодець. От бачиш, Алві, ти професіонал. Не варто лякатися. Я розглядаю свою пошарпану сумочку «Гермес». Вона вкрита гидкою грязюкою. Брудно-чорна. Я накидаю її на плече та запалюю собі цигарочку.
Я пробираюся порожнім аеропортом, позіхаючи, брудне взуття несу на зігнутому пальці. Мені треба купити ще один квиток. Назад, до Лондона. Неймовірно. Таке грьобане марнування грошей. Я ж щойно приїхала сюди. Сподівалася найближчими днями опинитися в Монако. Попивати «Неґроні» в Монте-Карло, тринькаючи свої нові величезні статки на «Діор» та «Ів Сен-Лоран». Але ні. Поки що ні. Нам спокій тільки сниться. Тож, здається, час повертатися до рідної Британії. Жодна каса ще не працює, тож я не можу купити квитка в один бік. Падаю на стілець у залі очікування. Доведеться мені чекати. Повірити не можу, що Ніно обвів мене круг пальця, покидьок. Тепер я справді, справді розлючена. Чорт забирай, що за гру він веде? Надсилає мені квіти, романтичну цидулку, а потім наймає якогось придурка, щоб той мене вбив? Вам доводилося чути про щось більш шизофренічне?
О Господи, та він же гірший за Бет.
Сидіння тверді, пластикові, і я просто під струменем вітру з кондиціонера, перед широкоекранним телевізором. По телевізору йдуть румунські новини, з вимкненим звуком і з субтитрами. Навряд чи той крадій потрапить до новин, якщо/коли його знайдуть. Він не був молоденькою білявкою, як Бет. Він був не надто гарненький (один або два бали з десяти). Сподіваюся, що я досить добре його сховала. Може, варто повернутися назад і перевірити? Але ні. Головою думай, Алвіно. Ніколи не можна повертатися на місце злочину, це головна прописна істина. Їм ніколи не знайти знаряддя вбивства (мої руки прикріплені до моїх плечей). Жодних відомих мотивів. Жодних камер, я ж перевіряла. Я виїду з цієї країни за лічені години. Усе це мені вдається краще й краще. Я витягаю руки над головою, знову позіхаю й розслаблююся.
Я беру айфон Бет і клацаю на застосунки.
Цікаво, чи є в Бет «Тіндер».
Видалю той дурнуватий застосунок для стеження. Він більше не потрібен. Як мені далі шукати Ніно? Що мені зробити? Може, я багато годин тут просиджу, доки не вилетить наступний літак до Лондона. Клацаю мобілкою Бет. «Тіндера»[24] немає. Це була не її царина. Навряд чи вона взагалі про таке знала. Чи про «Геппн»[25], чи про «Гіндж»[26], чи про «Ґріндр»[27], чи про «Бамбл»[28], чи ще про щось таке. Я завантажую «Тіндер». Мені просто цікаво. Хочу побачити, який вигляд мають місцеві жителі. Чи є в мене час на швидкий секс в аеропорту? Я могла би влаштувати коротенький курортний роман. Міг би з’явитись якийсь приголомшливий румунський кардіохірург і вибити землю в мене з-під ніг… Я завантажую застосунок, знаходжу фотку Бет і реєструюсь як Бейонсе. Ну а що? То й що, що це фейк? Таке зараз і є все моє життя.
Так.
Так.
Tinder – застосунок для знайомств.
Happn – мобільний застосунок для соціального пошуку, що ґрунтується на географічному розташуванні.
Hinge – застосунок для знайомств.
Grindr – застосунок для знайомств геїв і бісексуальних чоловіків.
Bumble – застосунок для знайомств.
