Невеличка драма. Валер’ян Підмогильний

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Невеличка драма - Валер’ян Підмогильний страница 17

Невеличка драма - Валер’ян Підмогильний Рідне

Скачать книгу

визначене й виповнене, спробую обійтися без цих дурниць». Він запровадив суворий режим, фізкультуру, обливання, і отак протримався цілий рік – досі найблискучіший рік своєї наукової кар’єри. Але бажання від такого режиму не тільки не вщухли, а, навпаки, потай зміцніли, й раптом об’явились у загрозливій формі. Юрій Олександрович підпав душевному томленню, загальна невдоволеність почала його мучити, і сон його зробився неспокійний. З’явились навіть легенькі кошмари. «Що за чорт, – подумав він, – такий дріб’язок заважає мені спокійно працювати!» І в нападі легковажності він, сам для себе несподівано, вчинив за традицією замах на свою нову покоївку, що приходила вранці прибирати йому помешкання, гріти чай та виконувати різні доручення. Але дістав серйозного одкоша.

      Геть спантеличений, він вирішив порадитись із своєю старенькою матір’ю, що самотньо жила на Подолі, і якій він щомісяця акуратно висилав гроші поштою, а сам не з’являвся по півроку і її до себе допускав неохоче. Старенька мати страшенно зраділа передусім з його візити, а крім того, з довіри до себе від сина, якого вона звикла незаперечно божествити. Цілковита його одвертість у такій інтимній справі дуже потішила її.

      – Розумію, розумію, Юрочко, – сказала вона. – Оженитися тобі треба, от що.

      – Я сам гадаю, що це буде найраціональніша рада, – відповів син, походжаючи по хаті. – Але з ким?

      – Ох, не знаю я жінок твого кола…

      – Я сам їх не знаю! Але я міркував собі, може, краще одружитись з якоюсь куховаркою, тобто простою жінкою, без ніяких претензій, яка б не дуже заважала мені. Тут, на Подолі, певно знайшлася б така… Як ти думаєш, мамо?

      – Та воно з простою, звісно, менше мороки, тільки ж там діти підуть, і люди у вас буватимуть..

      – Ну, з дітьми ми ще «будем подивитись», як кажуть, а от із знайомими вийде справді незручно… Скільки ще забобонів, мамо! Ну, гаразд, сам пошукаю.

      Він довго розважав і не добрав нічого кращого, як одвідувати концерти та вечірки в Домі вчених, де пристойно було з’являтись і де, крім самих учених, великою кількістю бували їхні родини. Тут він познайомився з Ірен, яка йому сподобалась і відразу видалася відповідною на ролю серйозної, розумної і привабливої дружини. Вона відповіла йому мовчазною згодою, і відтоді Юрій Олександрович відчув величезне полегшення. Тепер він мав що відповісти своїм розбурканим чуттям, і вони, як це часто з людськими чуттями буває, ускромились від поважної перспективи майбутнього заспокоєння.

      – Вона справді цікава, – подумав він, дивлячись крізь звої тютюнового диму на освітлений профіль Ірен. – Добре було б зараз підійти і так обійняти її! Але тоді треба було б говорити про одруження… Відкладімо.

      – Ви ще не заснули? – спитала музикантка.

      – Заснути! Та я зачарований вашим виконанням, Ірен!

      Вона заграла ще Мендельсона й Чайковського, яких Славенко

Скачать книгу