не готовий гарантувати ваш овердрафт. І жодним словом не згадав про будь-яке збільшення вашої щомісячної допомоги.
13
Ранок Вірджинія провела у нової перукарки, де їй зробили манікюр, та забрала свою улюблену сукню від Шанель із хімчистки перед тим, як повернутися на Кедоґан-Ґарденс.
Коли споглядала на себе у дзеркало в повний зріст, їй здавалося, що вона виглядає цілком непогано як на свої сорок два, ну, сорок три… ну… Вона замовила таксі до «Гаррі» трохи раніше першої години, а коли назвала ім’я Сайруса Д. Ґранта III консьєржу, її відразу ж провели до приватного кабінету на другому поверсі.
– Ласкаво просимо, люба, – привітався Бофі, заходячи до кімнати.
Він швидко відвів її убік і прошепотів:
– Знаю, що Сайрус просто помирає від бажання зустрітися з тобою. Я вже йому сказав, що ти належиш до королівської родини.
– Я далека небога королеви-матері, з якою зустрічалася лише на офіційних заходах, правда, мій батько час від часу грає з нею у бридж, коли вона навідується до замку Ґлеміс.
– А я йому сказав, що ти пила чай з королевою лише минулого тижня.
– У Букінґемі чи у Віндзорі? – поцікавилася Вірджинія, приєднуючись до гри.
– У Белморалі. Він набагато ексклюзивніший, – Бофі вхопив ще один келих шампанського в офіціанта, який проходив повз нього.
Вірджинія зробила вигляд, що не помічає почесного гостя, якого оточували шанувальники, й розмірковувала над тим, чи прислухалися б вони до кожного його слова, якби він не був двадцять восьмим найзаможнішим чоловіком Америки. Сайрус був не вищий за п’ять футів і п’ять дюймів і, на жаль, нічим не нагадував Ґері Купера, щоб компенсувати свій низький зріст. На ньому був червоно-білий картатий піджак, сині джинси, блідо-блакитна шовкова сорочка та шкіряна краватка-мотузок. Його черевики на високих підборах робили його майже таким же високим, як Вірджинія. Помітивши це, вона мало не зареготала, але якось зуміла стриматися.
– Сайрусе, чи можу я тебе познайомити зі своєю любою подругою, леді Вірджинією Фенвік?
– Приємно познайомитися, міледі, – вклонився Сайрус.
– Будь ласка, називайте мене Вірджинія, так роблять усі мої друзі.
– Дякую, Джіні. Можете називати мене Сайрус, мене всі так називають.
Вірджинія промовчала. Бофі заплескав у долоні, а коли привернув увагу присутніх, заявив:
– Я впевнений, що всі вже хочуть обідати.
– Я також упевнений, – сказав Сайрус і покинув дам, які прислухалися до кожного його слова.
Вірджинія була в захваті від того, що опинилася у кріслі праворуч від почесного гостя.
– Як довго ви плануєте залишатися в Англії? – наважилася вона.
– Лише кілька тижнів. Я тут для того, що ви називаєте сезоном, тож поїду до Вімблдону, Генлі та, що найголовніше, до Роял-Ескота. Розумієте, у мене є кобила, яка виступає на перегонах короля
