З віршів – лише Бродський… – несподівано для самого себе написав хлопець. Він і справді колись давно полюбляв читати Бродського. І з усіх російських поетів поважав лише його. Додав: – Все одно відчувається інтелект) Навіть без Данте.
– Чому лише Бродський?? – поцікавилась незнайомка і враз додала: – Ой дякую, лестиш))
– Ну не знаю… Подобається.
– Ну Бродський – то найвищий пілотаж. А Маяковський, Блок, Цвєтаєва?
– І ще це, – кепкував Антін, – «буря мглою небо кроет»… Майже ранній Бродський)) Продовжуючи ряд: Ахматова, Гумільов. Симпатично, але не те.
– Ахах… Майже)) Мандельштам?
– Визнаю: не читав. Хотів було запитати: Шевченко, Стус? Але ти напевне не читала… Труднощі перекладу)
– Труднощі, звичайно)), – відповіла співбесідниця і, надіславши уривок з вірша Мандельштама «За Паганіні довгопалим», додала: – Не Бродський звичайно, але тонко, поетично…
Антін вирішив не залишатись в боргу і враз знайшов в інтернеті й кинув уривок вірша свого земляка Вертинського:
На солнечном пляже в июне
В своих голубых пижама
Девчонка – звезда и шалунья —
Она меня сводит с ума.
Под синий berceuse океана
На желто-лимонном песке
Настойчиво, нежно и рьяно
Я ей напеваю в тоске:
«Мадам, уже песни пропеты!
Мне нечего больше сказать!
В такое волшебное лето
Не надо так долго терзать!
Я жду Вас, как сна голубого!
Я гибну в любовном огне!
Когда же Вы скажете слово,
Когда Вы придете ко мне?»
И, взглядом играя лукаво,
Роняет она на ходу:
«Вас слишком испортила слава.
А впрочем… Вы ждите… приду!..»
Співбесідниця видалась з характером і немало здивувала Антіна своєю відповіддю:
– Жорсткості б краплю… Вогню…
Будь, пожалуйста, послабее.
Будь, пожалуйста.
И тогда подарю тебе я чудо запросто.
И тогда я вымахну – вырасту, стану
особенным.
Из горящего дома вынесу тебя, сонную.
Я решусь на все неизвестное, на все
безрассудное —
в море брошусь, густое, зловещее,
и спасу тебя!..
Это будет сердцем велено мне,
сердцем велено…
Но ведь ты же сильнее меня,
сильней и уверенней!
«Ого… – подумав Антін. – А з нею є про що говорити». І несподівано для себе відчув, як напружується прутень в штанях від оцього «Жорстості б каплю. Вогню». І продовжив спілкування з іще більшим запалом:
– Намагався скопіювати й вислати «в бананово-лимонному Сингапурі»… Складно з гаджетами)))
– Тут натренованість потрібна)) Зараз сама знайду.
На певний час запала тиша. Антін спіймав себе на тому, що всміхається, дивлячись у вікно і, аби бути напоготові й не гаяти часу на приготування
