гадаєте, лорд Беррінґтон відреагує на мою пропо-
зицію?
– Відкрию вам маленький секрет, – сказала Карін. – Він уже відміряв двадцять два ярди, на яких можна облаштувати поле для крикету.
– Тоді можете сказати своєму чоловікові, що Фредді, мабуть, буде наймолодшим учасником, який будь-коли грав у шкільній одинадцятці.
– Джайлз буде в захваті. Але чи можу я висловити одне невеличке прохання, пане директор?
– Певна річ, леді Беррінґтон.
– Чи можна мені сказати Фредді, що саме ми вирішили, іще до мого повернення до Лондона?
Коли Джеймс Келлеґен виступив із заключною промовою як лідер Лейбористської партії на щорічній конференції у Блекпулі, Джайлз второпав, що якщо підтримає не того кандидата, котрий змінить керівника партії, його політичній кар’єрі настане гаплик.
Коли чотири колишніх урядових міністри виявили свої амбіції, він не сумнівався, що є лише двоє серйозних кандидатів. У правому куті стояв Денніс Гілі, який працював міністром фінансів у кабінетах Келлеґена та Гарольда Вілсона і, як і Джайлз, отримав нагороду у Другій світовій війні. У лівому куті перебував Майкл Фут, мабуть, найкращий оратор Палати громад після Вінстона Черчилля. Попри те, що його міністерська кар’єра не зрівнялася з кар’єрою Гілі, він мав підтримку більшості впливових профспілок, які отримали в парламенті дев’яносто одного представника.
Джайлз намагався відкинути думку, що якби він вирішив узяти участь у довиборах від Бристольських доків десятьма роками раніше, а не прийняв пропозицію Гарольда Вілсона зайняти місце у верхній палаті, то зараз міг би бути серйозним претендентом на лідерство в партії. Однак довелося визнати, що час у політиці вирішує все і що є щонайменше десяток його ровесників, котрі також могли вигадати реальний сценарій, як стати лідером партії, і незабаром після цього опинитися у будинку номер десять на Давнінґ-стрит.
Однак Джайлз вважав, що існує лише один кандидат, який мав шанси перемогти пані Тетчер на наступних загальних виборах, і він міг лише сподіватися, що більшість його колег у нижній палаті також це розуміють. Пропрацювавши в уряді й опозиції понад тридцять років, Джайлз знав, що політику можна змінити, лише сидячи в урядових лавах, а не гаючи без сенсу роки в опозиції, інколи здобуваючи лише випадкову непередбачувану перемогу.
Рішення щодо того, хто має очолити партію, ухвалюватимуть двісті шістдесят дев’ять лейбористів, котрі сиділи в Палаті громад. Нікому іншому голосувати не дозволять. Тож як тільки Келлеґен оголосив, що йде зі своєї посади, Джайлз рідко покидав коридори влади щовечора, аж доки там не вимикали світло. Він проводив незліченні години, блукаючи коридорами упродовж дня, вихваляючи чесноти свого кандидата, проводячи вечори в барі Енні, купуючи пінти пива й намагаючись переконати тих колег у нижній палаті, які вагалися, щоб консерватори молилися, що оберуть Майкла Фута, а не Денніса Гілі.
Молитви торі отримали відгук, коли при другому голосуванні Фут здолав Гілі
