ґудбай, бебі! Ти вже нецікавий.
Наші з нею стосунки перебігали так само, але остаточно мене чомусь так і не відтерли. Я перестав цікавити її як чоловік. Одначе як людину, коли можна так сказати, вона експлуатувала мене й далі. Працювала в Полтаві, але раз на два-три місяці обов’язково телефонувала мені, щоб просто побазікати ні про що, а згодом почала приїздити в якісь незрозумілі відрядження й зупинятися в мене. Я навіть дав їй запасного ключа. Взагалі-то в мене вона найчастіше лишала тільки речі. Сама ж Юлька використовувала відрядження, щоб поповнити колекцію чоловіків-валянців. І розповідала мені про це без жодних комплексів. Що ж, кожен обирає собі той спорт, який лягає на душу.
– Ти надовго?
– Гостинність так і пре! – Вона цмокнула мене в щоку, з її волосся скрапувала вода.
– Якщо чесно, тебе тільки мені й не вистачало.
– Значить, я вчасно з’явилася. Нащо вимкнув музику?
– Які важливі справи цього разу?
– Так собі, чергове нудне відрядження.
– Ага, нудне… Скільки йому? Років зі сто?
– Ревнуєш?
– Дура ти!
– Їсти будеш? У мене курочка є, ковбаска, яйця варені.
Їсти мені хотілося, але жіночі колготки на кухонній табуретці відбивали апетит.
– Манатки свої прибери!
– Не плач, приберу. А ти тим часом харчі он із тієї сумки дістань.
Харчів вона привозила силу-силенну і чесно лишала все мені. Поки я порався коло сковорідки й чайника, вона вдягалася.
– Ти погано виглядаєш!
– Дякую за комплімент! – перекрикнув я шкварчання сковорідки.
– Хочеш, із дівчинкою гарною познайомлю? Працівниця торгівлі.
– Гарна дівчинка, працівниця торгівлі – і незаміжня? В неї, напевне, очі косять, ліва нога коротша за праву і ступінь ожиріння не менший за другий!
– Ну, якщо всі так перебиратимуть працівницями торгівлі…
На кухню вона зайшла вже в плащі.
– Я тільки кави вип’ю з лимончиком.
– Якщо плануєш повернутися пізно, краще ночуй, де гулятимеш. Я спати хочу. Почнеш тут тупати, сопіти, чайником грюкати…
– Не сподівайся, мене сьогодні точно не буде. Е, куди стільки цукру, я худну!
– Ну, це в тебе перманентний процес…
– Дуже смішно!
Випивши каву трьома наворотами, вона подалася геть, жуючи на ходу скибочку лимона. За нею тягся шлейф запахів дорогої косметики.
Я поїв на самоті, помив посуд, витер кухонний стіл. Щільно зачинивши двері в кімнату, ввімкнув комп’ютер, створив новий текстовий файл і поклав пальці на клавіатуру, обдумуючи початок.
Заголовок має привертати увагу…
Стер написане, але потім поновив. Грубувато, але в очі впаде відразу. Пальці забігали по клавіатурі, чорнячи
