комарі…
Мені здалося, що я не спав. Та коли по мене прийшли, я розплющив очі й глипнув на годинника, переконавшись, що день пішов на спад. Я подрімав три години з гаком. Почувався від того не найкраще. Голова мені знову заболіла…
– Щастить вам, юначе. Слово честі, щастить.
Мені насправді було шкода слідчого Величка. У нього справа про серйозне вбивство. Він знаходить людину, що її з великим зусиллям, але можна звинуватити в злочинах. А зусилля таким, як Величко, докласти не штука. Їм шпарина потрібна, в яку можна ногу просунути. Далі, як кажуть, справа техніки. І зітхне слідчий полегшено, сходить до начальства, щоб подякувало йому, потім горілки вип’є. Законне право має. Аякже! Камінь з серця…
– Знайшовся водій, що вас учора підвозив… У нього сестра поруч зі студмістечком живе. Хворіє вона. Він побув коло неї, поки «швидка» приїхала… Чоловік п’є десь… Півтора місяця вдома не ночує… Дружків-ханиг по гроші присилає. Вона ганяє їх, а він знову присилає… Гаразд, відбігаємо від справи. – Слідчий старанно уникав моїх спроб глянути йому в очі, дивлячись то на пофарбовані в казенний колір стіни кабінету, то на поверхню власного стола або спостерігаючи, як струмінь диму з його сигарети здіймається до стелі. – Звуть його Сердюк. Григорій Петрович… Удень сьогодні заїхав сестру відвідати. Вона вже краще почувається… До неї сусідка заходила і розповіла про вбивство… Тут уже від ідіотських чуток діватися нема куди. Весь район маніяка боїться… Ну а Сердюк згадав, що вночі біля студмістечка дивного хлопця підібрав…
– Що в мені дивного було? П’яних цей Сердюк ніколи не бачив?
– Сам зателефонував… Ваша правда, він дійсно тоді на годинника глянув… І навіть точний час запам’ятав. Хоч як дивно, була саме друга ночі.
– Знову дивно! І чого йому все дивно?
– Експертиза визначила точний час смерті. Її душили приблизно тоді, коли ви сідали в машину. В нас чудові експерти і сучасна техніка.
Говорить, неначе інтерв’ю дає! Згадав, що з журналістом спілкується. З працівником засобів масової інформації. А може, перевірив мою особу по своїх каналах і дещо знає про мою коротку, але – хай їй чорт! – яскраву кар’єру кримінального репортера.
– Крім того, ми перевірили – вас справді не було в місті одинадцятого і двадцятого. – Слідчий Величко зітхнув і прикурив чергову сигарету. – І ще всякі нюанси, які дають підстави зняти з вас підозри. Як свідок ви, можливо, ще станете в пригоді… Хоч…
Він не пояснив свого «хоч», але я зрозумів, що з людини, яка нічого не пам’ятає, бо була п’яна, мов свиня, свідок нікудишній.
– Підпишіть отут і отут. І можете бути вільні.
Слідчий Величко говорив це з неприхованим жалем. І я не образився. Бо розумів його.
5
Мені страшенно хотілося взяти гарячу ванну і потім лягти спати.
Але я відчував потребу навідати свого вчорашнього товариша по
