style="font-size:15px;"> Харрі погодився, що так і правда зручніше, і махнув рукою, запрошуючи китайця продовжувати.
– Мені більше нема чого сказати, пане поліцейський. Ми повернулися в номер й упевнилися, що все так і є, а потім я замкнув двері й подзвонив у поліцію.
– За словами Дім, двері були відчинені, коли вона увійшла в номер. І все-таки, чи були вони відчинені чи просто не замкнені?
Ванг знизав плечима.
– Двері були зачинені, але не замкнені. Це важливо?
– Ніколи не знаєш, що може виявитися важливим. Ви не помітили поблизу від номера кого-небудь ще того вечора?
Ванг похитав головою у відповідь.
– А де у вас книга відвідувачів? – запитав Харрі. Він почав утомлюватися від цієї розмови.
Китаєць скинув очі:
– Немає ніякої книги.
Харрі мовчки дивився на нього.
– Немає ніякої книги, – повторив китаєць. – Навіщо нам вона? Сюди ж ніхто не приходитиме, якщо треба буде реєструватися й повідомляти ім’я та адресу.
– Я не ідіот, Ванге. Ніхто й не думає про реєстрацію, але ви самі, зрозуміло, ведете запис. Так, про всяк випадок. Тут напевно бувають поважні особи, і книга відвідувачів може стати в пригоді, якщо у вас коли-небудь раптом виникнуть проблеми. Чи не так?
Китаєць лупнув очима по-жаб’ячому.
– Облиште, Ванге. Тому, хто не замішаний в убивстві, нема чого боятися. Особливо якщо він не публічна персона. Слово честі. Ну, давайте сюди книгу.
Вона виявилася маленьким блокнотом, і Харрі швидко переглянув сторінки, заповнені густими записами з незрозумілими тайськими позначками.
– Сюди прийде один із поліцейських і зробить копію, – сказав він.
Біля «мерседеса» на нього чекали всі троє. Горіли фари, і на освітленому патіо лежав розкритий кейс.
– Знайшли що-небудь?
– Схоже, у посла були особливі сексуальні пристрасті.
– Знаю. Тоня Гардінг. Я називаю це сексуальним збоченням.
Раптово Харрі застиг перед кейсом. У жовтуватому світлі фар чітко виступили всі деталі на чорно-білій фотографії. Його взяв дрож. Авжеж, він чув про таке, навіть читав рапорти й розмовляв про це з колегами з відділу статевих злочинів, але вперше в житті побачив, як дорослий ґвалтує дитину.
Розділ 8
Вони їхали по Сукхумвіт-роуд, уздовж якої майже впритул стояли тризіркові готелі, розкішні вілли й халупи з дощок і жерсті. Але Харрі нічого не помічав, погляд його втупився в одну точку.
– Рух зараз спокійніший, – сказала Крамлі.
– Еге.
Вона усміхнулася одними губами.
– Вибач, але в Бангкоку ми обговорюємо трафік, як в інших місцях говорять про погоду. Варто пожити тут зовсім недовго, як стає зрозуміло – чому. Погода однакова із січня по травень. Улітку мусони приносять дощі. І тоді ллє три місяці безперестанку. Більше про погоду сказати ничого. Крім того, що в нас спека. Ми повторюємо це одне одному цілий
