запитав він спеціально голосно, щоб не чути, як вона присьорбує.
– Щодо можливого вбивці? Авжеж. Безліч. По-перше, це могла бути сама повія. Або власник мотелю. А може, і відразу обоє. Це перше, що спало на думку.
– І які ж у них мотиви?
– Гроші.
– У гаманці Мольнеса лежало п’ятсот батів.
– Оскільки він діставав гаманець у холі мотелю, наш приятель Ванг міг побачити, що грошей там набагато більше, що цілком імовірно, а виходить, спокуса виявилася занадто великою. Ванг міг і не знати, що це дипломат і що буде такий скандал.
– І як же все сталося?
Крамлі, енергійно піднявши виделку, нахилилася вперед.
– Вони чекають, поки посол пройде до себе в номер, стукають і всаджують у нього ніж, як тільки він, відкривши двері, повертається до них спиною. Він падає прямо на ліжко, вони обчищають його гаманець, але все-таки залишають там п’ятсот батів, щоб справа не була схожа на пограбування. Потім чекають три години й дзвонять у поліцію. У Ванга, мабуть, є приятель у дільниці, який простежив, щоб усе пройшло без ускладнень. Ні мотиву, ні підозрюваних, усі ж хочуть зам’яти справу про проституцію. От і маємо.
Раптом у Харрі очі полізли з орбіт. Він різко схопив кухоль і підніс до рота.
– Червоненький попався? – усміхнулася Крамлі.
Харрі важко дихав.
– Ну що ж, непогана версія, старший інспекторе. Але думаю, ти помиляєшся, – повільно вимовив він.
Вона наморщила лоб:
– А як по-твоєму?
– По-перше: ти згодна, що жінка не змогла б скоїти вбивство без допомоги Ванга?
Крамлі замислилася.
– Давай поміркуємо. Якщо Ванг у цьому не брав участі, то можемо виходити з того, що він не бреше. Виходить, вона не могла його вбити раніше, ніж увійшла туди о пів на дванадцяту. Але лікар стверджує, що вбивство сталося не пізніше десятої години. Я згодна, Холе, вона не могла вбити його сама.
Парочка за сусіднім столом здивовано поглядала на Крамлі.
– Прекрасно. По-друге, ти припускаєш, що Ванг на момент убивства не знав про дипломатичний статус Мольнеса, інакше він не вбив би його, оскільки стався б скандал, коли вже клієнт не простий турист. Вірно?
– Ну…
– Цей Ванг, між іншим, таємно веде запис відвідувачів, кажу тобі, у нього цілий список політиків і державних чиновників. День і година кожного відвідування мотелю. Так, про всякий випадок, щоб було чим шантажувати, якщо хтось захоче наїхати на його мотель. Але коли з’являється хтось, кого він не знає в обличчя, то він же не може спитати документи? І тоді він виходить у двір, нібито впевнитися, чи нема ще когось у машині, так? А насправді – щоб з’ясувати, хто такий цей клієнт.
– Я тебе не розумію.
– Він записав наш номер машини, ясно? А потім пробив по базі. Побачивши синій номер «мерседеса», він умить зрозумів, що Мольнес – дипломат.
Крамлі поглянула на Харрі й замислилася. Потім рвучко розвернулася
