style="font-size:15px;"> Мавка Я, може, i сама її не знала…
Лукаш Так от же слухай: якщо я тут маю
тебе питати, хто до мене смiє
ходити, а хто нi, то лiпше сам я
знов з лiсу заберуся на село.
Вже якось там не пропаду мiж людьми.
Бо я не став отут сидiти в тебе,
як лис у пастцi.
Мавка Я пасток на тебе
не наставляла. Ти прийшов по волi.
Лукаш По волi ж i пiду, як тiльки схочу,
нiхто нiчим мене тут не прив’яже!
Мавка Чи я ж тебе коли в’язати хтiла?
Лукаш Ну, то до чого ж цiла ся балачка?
Дов’язав останнього снопа i, не дивлячись на Мавку, пiшов до хати. Мавка сiла в борознi над стернею i похилилась у смутнiй задумi.
Дядько Лев (виходить iз-за хати)
Чого се ти, небого, зажурилась?
Мавка (тихо, смутно)
Минає лiто, дядечку…
Лев Для тебе
воно таки журба. Я мiркував би,
що вже б тобi не тра верби на зиму.
Мавка А де ж я маю бути?
Лев Як на мене,
то не тiсна була б з тобою хата…
Коли ж сестра таку натуру має,
що з нею й не зговориш. Я вже брався
i так, i iнако… Якби то я
був тут господарем, то й не питався б;
та вже ж я їм вiддав сей ґрунт i хату,
то воля не моя. Я сам пiду
на зиму до села, до свеї доми…
Якби ти на селi могла сидiти,
то я б тебе прийняв.
Мавка Нi, я не можу…
якби могла, пiшла б. Ви, дядьку, добрi.
Лев Хлiб добрий, дiвонько, а не людина.
Але, щоправда, я таки вподобав
породу вашу лiсову. Як буду
вмирати, то прийду, як звiр, до лiсу, –
отут пiд дубом хай i поховають…
Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти,
як сива голова моя схитнеться?..
Де-де! ще й не такi були дуби,
та й тiї постинали… Зеленiй же
хоч до морозу, кучерявий друже, а там…
чи дасть бiг ще весни дiждати?..
(Стоїть, смутно похилившись на цiпок.)
Мавка поволi вибирає напiвзiв’ялi квiтки з пожатого жита i складає їх в пучечок.
З хати виходять мати, Килина і Лукаш.
Мати (до Килини)
Чого ви спiшитесь? Та ще посидьте!
Килина Ей, нi вже, дядинусю, я пiду.
Дивiть, уже нерано, – я боюся.
Мати Лукашу, ти провiв би.
Лукаш Чом же, можу.
Килина (поглядає на нього)
Та, май, робота є…
Мати Яка робота
увечерi? Iди, синашу, йди
та надведи Килинку до дороги.
Самiй увечерi в сiй пущi сумно.
Та ще така хороша молодичка, –
коли б хто
