безпечнi будуть в сьому лiсi.
Русалка Овва! А батько мiй їх всiх потопить!
Лісовик Нехай не важиться! Бо завалю
все озеро гнилим торiшнiм листом!
Русалка Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!
(Зникає в озерi.)
Лiсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi. З очеретiв чутно голос сопiлки (мелодiї № 1, 2, 3, 4), нiжний, кучерявий, i як вiн розвивається, так розвивається все в лiсi. Спочатку на вербi та вiльхах замайорiли сережки, потiм береза листом залепетала. На озерi розкрились лiлеї бiлi i зазолотiли квiтки на лататтi. Дика рожа появляє нiжнi пуп’янки.
З-за стовбура старої розщепленої верби, пiвусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.
Мавка Ох, як я довго спала!
Лісовик Довго, дочко!
Вже й сон-трава перецвiтати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червонi черевички убереться
i людям одмiрятиме лiта.
Вже з вирiю поприлiтали гостi.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистiм плесi каченятка дикi.
Мавка А хто мене збудив?
Лісовик Либонь, весна.
Мавка Весна ще так нiколи не спiвала,
як отепер. Чи то менi так снилось?
Лукаш знов грає (мелодiя № 5).
Нi… стiй… Ба! чуєш?.. То весна спiває?
Лукаш грає мелодiю № 5, тiльки ближче.
Лісовик Та нi, то хлопець на сопiлцi грає.
Мавка Який? Невже се «Той, що греблi рве»?
От я не сподiвалася вiд нього!
Лісовик Нi, людський хлопець, дядька Лева небiж,
Лукаш на ймення.
Мавка Я його не знаю.
Лісовик Бо вiн уперше тута. Вiн здалека,
не з сих лiсiв, а з тих борiв соснових,
де наша баба любить зимувати;
осиротiв вiн з матiр’ю-вдовою,
то дядько Лев прийняв обох до себе…
Мавка Хотiла б я побачити його.
Лісовик Та нащо вiн тобi?
Мавка Вiн, певне, гарний!
Лісовик Не задивляйся ти на хлопцiв людських.
Се лiсовим дiвчатам небезпечно…
Мавка Який-бо ти, дiдусю, став суворий!
Се ти мене отак держати будеш,
як Водяник Русалку?
Лісовик Нi, дитинко,
я не держу тебе. То Водяник
в драговинi цупкiй привик одвiку
усе живе засмоктувати. Я
звик волю шанувати. Грайся з вiтром,
жартуй iз Перелесником, як хочеш,
всю силу лiсову i водяну,
гiрську й повiтряну приваб до себе,
але минай людськi стежки, дитино,
бо там не ходить воля, – там журá
тягар свiй носить. Обминай їх, доню:
раз тiльки ступиш – i пропала воля!
Мавка
