як вчиняти й жити далі?
На це питання Суть моя не відповіла відразу, але взяла тривку паузу, під час якої відкручений мною кілька хвилин тому водогінний кран подав ознаки життя: хекнув, тьохнув, здригнувся, і з нього зацебеніла спершу мутна й непевна, але що далі, то пружніша й прозоріша цівка. «Добрий знак», – подумав я і не помилився.
– Вода життя, мудрість життя, й благодать життя, і саме життя – в Господі! – проказала Суть моя. – І якщо ти любиш Господа усім серцем своїм, і усією душею своєю, і розумом своїм, то ніщо не може стояти тобі на заваді. Будь чистим і відкрий серце своє для Божої благодаті! – отак тої ночі проказала мені Суть, і, здалося мені, що десь неподалік прошелестіли крила янгола.
– Тобто ти дозволяєш мені любити Господа мого так, як я це розумію, усім серцем своїм і душею своєю? – запитав я.
– Так, – відказала моя Суть.
– Ти дозволяєш мені любити Господа мого – Сильного, Всемогутнього, того, що гріхи пробачає, бо любить нас, як дітей своїх, Бога веселого, радісного і всміхненого, як того бажає душа моя й серце моє, а не злого, мстивого та невідворотного у карі своїй, яким лякають мене московські попи?
– Так, – дозволила мені моя Суть. – Люби Господа свого всім серцем своїм і всім розумінням своїм, адже багато гарних і високих людей, що заслужили життя вічне, вчинили саме так! Проте, – підморгнула вона одним оком, – якщо треба тобі буде піти до храму, відправити службу чи замовити сорокоуст, то йди у храм Київського патріархату, а не до московських попів. Домовились?
– Домовились! – з радістю погодився я.
– Будь патріотом і вір: те, що відбувається зараз, лише випробовування, яке посилає Господь, аби зрозуміти, чи варті українці того, щоб мати Єдину Помісну, Соборну та Рівноапостольну церкву. А з приводу Благодаті можу тебе запевнити, що Благодать не у того, хто хоче, а у того, кому Господь дає, а дає він її усім, хто серцем чистим та душею своєю та усім єством своїм прагне пізнати Бога!
– Алілуя! – вигукнув я у захваті від того, що справжня моя Суть виявилася саме такою, про яку я мріяв.
– Ну все, бувай, – кивнула мені моя Суть, – і хай Господь благословляє тебе на гідні справи!
– Амінь!
Розділ четвертий
Мої сни
Отак плідно та продуктивно, розібравшись із власною Суттю щодо питань, які потребували нагального духовного вирішення, я відчув, що ця розмова, а також помірне вживання соди зробили свою справу. Мені стало легше.
І от я знов у своїй кімнаті, лежу, вдоволено констатуючи факт, що печія кудись зникла, а внутрішній неспокій перетворився на рішучу впевненість у тому, що йду я своїм шляхом правильно. «Отче наш, що на небесах…» – майже автоматично шепочуть мої губи слова нічної молитви.
– Де ти так довго був? – турботливо цікавиться дружина.
– Та задумався трохи… Постояв, поміркував…
