зауважила Аманда.
Вілл віддав мотузку, і Чарлі повів далі:
– У багажнику є сліди крові, яка відповідає групі крові Емми Кампано. Ми ще попросимо дока перевірити, але травма не здається мені небезпечною для життя. – Він показав на напівколо темної крові в багажнику. Вілл подумав, що завбільшки воно з голову сімнадцятирічної дівчини. – Судячи з кількості крові, я б сказав, що це значний поріз. Із голови завжди багато витікає. О…. – Він уже звертався до Вілла. – У шафі Емми Кампано на стіні над сечею ми знайшли мікроскопічні краплі крові. Я думаю, її вдарили по голові ногою чи кулаком і тому бризнула кров. Той шмат гіпсокартону ми вирізали, та я не впевнений, що там достатньо крові для проведення експертизи. Може, тому йому й не довелося використовувати мотузку й скотч, – додав Чарлі. – Він вдарив її по голові й витягав із шафи вже непритомну.
Очевидно, Аманда й сама дійшла такого висновку:
– Далі.
Чарлі обійшов довкола машини, показуючи на різні місця.
– На кермі, дверних панелях і замку багажника ледь помітні сліди тієї самої крові, яку ми знайшли в багажнику. Класичне перенесення з рукавичок. – Він мав на увазі, що викрадач був у латексних рукавичках. – Що ж до сміття, ми думаємо, воно належить власниці.
Вілл зазирнув усередину машини. У замку запалювання висіли ключі, поряд був якийсь важіль, схожий на ручку перемикання передач. Скрізь валялися паперові стаканчики, порожні коробки з-під фаст-фуду, підручники, папірці, на оббивці були сліди косметики й липкі плями розлитих газованих напоїв, і все це свідчило, що Кайла Александер була занадто лінива, щоб шукати смітник. Але більше нічого в око не впадало.
– На сидіннях є сліди рідин тіла. Може бути кров, сеча, сперма, піт чи мокротиння. Матеріал оббивки темний, і слідів небагато, та все одно це щось. Я повирізаю ці клапті, побачимо, чи можна буде з них щось вичавити в лабораторії.
– Кров на зовнішньому боці машини була тільки Еммина? – спитав Вілл.
– Так.
– Отже, з часу перебування в будинку Кампано він мусив надягти нові рукавички?
Чарлі замислився.
– Це логічно. Бо якби він був у тих самих, то в машині була б кров іще й Адама та Кайли.
– А не могла вона висохнути від спеки? – поцікавилась Аманда.
– Могла, проте свіжа кров проступила б і висохла. Я би побачив перехресне забруднення.
– Чому ти такий впевнений, що кров належить саме Еммі?
– Скажу чесно, я не певен, – зізнався Чарлі. Він знайшов рулон паперових рушників і відірвав шмат, щоб стерти з обличчя рясний піт. – Усе, на що я спираюся, – це група крові. Кров, яку ми знайшли в машині, – перша позитивна. Наскільки нам відомо, Емма була єдиною в будинку з такою групою крові.
– Не хочу ставити під сумнів твої методи, – сказав Вілл і одразу ж поставив їх під сумнів: – Та звідки ти знаєш,
