секунди перед Фейт постала причина цього вигуку.
– Це Томмі Елбертсон, мій сусід по кімнаті, – неохоче відрекомендував Ґейб.
Він був такий же товстий, як Ґейб – темний, і Фейт одразу зрозуміла, що Ґейбова оцінка була в яблучко: хлопець виявився засранцем. Немовби на доказ цього, Томмі роздивлявся її з висолопленим язиком.
– Ух ти! Моя любить жіночок з пістолетами.
– Заткнися, – просичав Ґейб. – У Адама неприємності.
– Я збиралася сказати Ґейбу… – Фейт повернулася до нього. – Сьогодні вранці Адама вбили.
– Вбили? – Томмі аж навшпиньки став і розчепірив пальці в бік Фейт. – Чорт, чувак, це він, так? Сказали, що це студент Технологічного. Щоб я здох! То був Адам?
Ґейба новина явно збентежила.
– Його вбили? Типу як – зарізали чи застрелили?
Радісне хвилювання дедалі більше охоплювало Томмі.
– Чувак, якась божевільна сучка задушила його на смерть. На смерть, прикинь. Голими руками. Серйозно, в усіх новинах передавали. Ти де був увесь день, бро?
У Ґейба заходив ходором кадик. Очі зволожилися, він підняв їх на Фейт, і вона побачила в них грандіозне відчуття зради.
– Це правда?
Вона кивнула головою, сердита, що хтось із управління розпатякав про місце навчання Адама.
– Усе набагато складніше, але так, Адам мертвий.
– Як це сталося?
– Ґейбе, я не можу обговорювати деталі. Можу лише сказати, що Адам діяв героїчно, що він намагався декому допомогти, а тоді все пішло шкереберть. Одну дівчину викрали, ми її шукаємо, але нам потрібна ваша допомога.
Його нижня губа затремтіла – він намагався опанувати свої емоції.
Повною протилежністю був Томмі. Він мало не стрибав од радощів.
– Ви прийшли мене допитати? – спитав він. – Валяйте. У мене є всяка різна інформація.
– Яка інформація? – обережно поцікавилася Фейт.
– Ну, нічого такого конкретного. Він був тихим пацаном, але відчувалося в ньому якесь напруження. Якась така… небезпека.
Фейт щосили намагалася лишатися спокійною і безсторонньою, та їй дуже кортіло повезти Томмі Елбертсона в морг і запитати, що такого цікавого в смерті його товариша.
– В Адама була дівчина? Він зустрічався з кимось постійно?
Ці запитання, як і решта, викликали у Томмі вибух радості. Він міцно стиснув плечі Ґейба.
– Два запитання, одна відповідь!
Ґейб викрутився з його лещат.
– Відвали, козел. Адам з тобою навіть не розмовляв. Він терпіти тебе не міг.
– Ґейбе… – почала Фейт.
– Ви теж відваліть. – І він вийшов із кімнати.
А за кілька секунд вона почула, як десь грюкнули двері.
Звузивши очі, Фейт подивилася на Томмі, придушуючи в собі бажання порвати його на шматки. Він зробив іще кілька кроків у кімнаті, і їй не сподобалося, що він
