Гравюра Г. Доре. ХІХ ст.
1. Напочатку Бог створив небо та землю. 2. А земля була пуста та порожня, а темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. 3. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. 4. І побачив Бог світло, що добре воно, – і Бог відділив світло від темряви. 5. І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч». І був вечір, і був ранок, – день перший. 6. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою і водою». 7. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. 8. І назвав Бог твердь: «Небо». І був вечір, і був ранок, – день другий. 9. І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-під неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так. 10. І назвав Бог суходіл: «Земля», а місце зібрання води назвав: «Море». І Бог побачив, що добре воно. 11. І сказав Бог: «Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так. 12.1 земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. 13. І був вечір, і був ранок, – день третій. 14. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. 15. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так. 16. І вчинив Бог обидва світила великі: світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. 17. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею 18. І щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що
це добре. 19. І був вечір, і був ранок, – день четвертий. 20.1 сказав Бог: «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю». 21.1 створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. 22. І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» 23. І був вечір, і був ранок, – день п’ятий.
24. І сказав Бог: «Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так.
25. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
Вавилоняни вважали найгіршим днем тижня суботу, якою керував Сатурн. Найкраще було присвятити цей день спокою, щоб не коїлось нещастя. Таким чином субота (по-вавилонськи «шаббату» – «спокій») стала вихідним днем.
Від вавилонян семиденний тиждень успадкували євреї. Але в них субота з дня небезпечного перетворилася на щотижневе свято, освячене Богом: адже він створив світ за шість днів, а на сьомий «опочив від всіх справ Своїх». У євреїв цей день зберіг назву «шаббат», від якої походять і наші слова – «субота» та «шабаш», тобто кінець справ.
Створення людини
