style="font-size:15px;"> Тепер, коли люди здобули знання, треба було зберегти їх, передаючи від покоління до покоління; необхідна була пам’ять, яка б не вмирала з людиною. Добрий бог Осіріс знав, як дістати таку пам’ять. Він звернувся до бога місяця Тота, батька мудрості та вчених, і попрохав його подарувати людям писемність, показати, як писати ієрогліфи і як їх читати. Тепер знання та досвід не вмирали разом з людиною.
Разом зі своєю вірною дружиною Ісідою Осіріс мандрував Єгиптом – допомагав людям, навчав їх і давав поради. Вирушив він і до пустелі, де жили дикі племена. Співом та музикою він зворушував навіть найжорстокіші серця; насильство, вбивство та несправедливість відступали перед ним, як пустеля перед блакитними водами Нілу.
Брат Осіріса, рудий бог Сет, із заздрістю стежив за любов’ю і шаною, які супроводжували Осіріса. Сет був сильний і жорстокий, він ніколи і гадки не мав про те, щоб комусь допомогти; людські страждання тішили його, отож він намагався їх примножити. В той час, коли Осіріс вчив людей пізнавати світ, Сет мріяв лише про те, як зміцнити свою могутність. Він ненавидів брата і чекав нагоди, щоб знищити доброго бога. Але турботлива Ісіда не відпускала від себе Осіріса, і Сет нічого не міг вдіяти.
У голові Сета, немов хмари перед морською бурею, скупчувалися злі думки, і раптом в його мозку, немов блискавка, промайнула хитра ідея. Вночі, коли Осіріс спав, Сет потайки виміряв його тіло і звелів за цими мірками зробити скриню.
Храм Ісіди
Ніхто і ніколи не бачив красивішої скрині! Яскраві барви вкривали її поверхню, золото ясним сяйвом грало на її кришці, а з боків вогнем палали коштовні камені, неначе веселка. Потім Сет знайшов Осіріса і сказав йому:
– Дорогий брате, я прийшов запросити тебе до себе на бенкет. Але приходь сам, без дружини. Вона мене не любить, і веселий бенкет може перетворитися на сумний.
Осіріс, нічого не підозрюючи, пообіцяв прийти. Сет запросив ще кількох злодіїв, які ненавиділи Осіріса не менше ніж Сет.
Увечері прийшов Осіріс до Сета на бенкет, сів з ним та його друзями за стіл, прикрашений квітами лотоса. Бенкет був царський. До столу подавали все: і смачних гусей, і телячі окости, хліб, пироги; глечики з пивом та вином увесь час були наповнені. Перед бенкетом за наказом Сета два раби принесли розкішно оздоблену скриню. Всі захоплювалися її красою, а Осіріс сказав:
– Ти приготував для мене, брате, чудовий бенкет, але що це за скриня?
– Любий брате, – відповів Сет, – цю скриню я приготував для подарунка. Із превеликим задоволенням я подарую її тому, кому вона підійде за розміром.
– Ходімо спробуємо! – вигукнув один з приятелів Сета і відразу ж ліг у скриню, але він був дуже високим – скриня йому не підійшла. Всі гості примірялися до скрині, і лише Осіріс зміг уміститися в ній без будь-яких зусиль. Тої ж миті Сет та його посіпаки кинулися до скрині, зачинили її, забили великими цвяхами і запечатали розплавленим свинцем. Після цього винесли скриню з Осірісом на пустельний нільський
