за нею, коли Маргариті виповнилося чотирнадцять років. Йому приснилась Маргарита та її волосся. Приснилось усе до найдрібнішої деталі: Маргаритине село, будинок, батьки, пічка в будинку, колір скатертини, якою був накритий у вітальні стіл.
Прокинувшись, він заявив усім родичам, що сьогодні одружиться. Зібрав сватів і поїхав шукати свій сон. Село виявилося реальним. І будинок Маргарити. Її батьки, і пічка, і скатертина.
Він зайшов до чужої хати і відразу, з порога, крикнув:
– Я беру вашу доньку за дружину!
Маргарита якраз була в сусідній кімнаті. Вона почула його голос і все зрозуміла. Вона не опиралась, а прийняла долю, як належне. Пізніше Маргарита повторювала Капітоліні, що жінку треба приходити і брати. Жінка піде за того, хто наважиться не спитати в неї дозволу.
– Але ж їй тільки чотирнадцять років! – заголосила Маргаритина мама. – Куди їй одружуватись?!
Маргарита вийшла з кімнати до гостей, і її волосся засяяло яскравіше, аніж десять свічок, аніж усі свічки світу.
– Усе добре, мамо, – сказала Маргарита. – Я згідна.
Вони прожили разом сорок сім років, аж поки чоловік не помер від раку легенів. Маргарита ніколи ні з ким не обговорювала своє подружжя, а знайомі і сусіди розповідали Маргаритину історію як казку дітям перед сном.
На двадцятому році шлюбу Маргарита сказала своєму чоловікові:
– Адже ти мене більше не любиш, правда?
Чоловік сховав у землю погляд і деякий час понуро мовчав. Потім нарешті озвався:
– А куди я піду? Я не маю куди піти.
– Не треба нікуди йти. Будемо жити, як жили.
Решту часу вони жили, як жили. Ніхто нічого не запідозрив, ні про що не здогадався. Тільки волосся Маргарити раптом відпало само собою і більше не виросло.
– Натаха, мені терміново треба придумати іншу ціль в жізні, – зітхає Капітоліна.
– Твій Альберт послав тебе куди подалі?
– Мені не подобається його запах.
– Ну і що?
– У жінці найважливіше волосся, а в чоловікові – його запах.
– Странна ти, Капітоліна, – каже Натаха, – при чому тут запах? Так і скажи, що обламалася з Альбертом. Шукай собі тепер Хуана-Карлоса.
– Ні. Я не буду нікого шукати. Мені не потрібні чоловіки. Я так вирішила. Буду горда і самотня.
– Запхай собі свою гордість в сраку, – каже Натаха і йде на кухню підігрівати квасолевий суп.
Кричить звідти:
– І що ти тепер будеш робити?
– Буду допомагати людям.
– Господи, ну курка куркою! Де ти така взялася? В тебе, Капітоліна, напевно, від рождєнія якоїсь звивини в мозку нема.
– Жінка не повинна мати багато звивин у мозку. Вона створена для любові. Якщо любові нема, то значить жінка має присвятити себе милосердю. Ось тобі два призначення жінки: любов і милосердя.
3
Капітоліна стоїть у довгому переході з метро «Хрещатик» на «Майдан
