що наче вимер і не вичавить з себе жодного звуку. Скрізь на підлозі сплять покатом твої друзі, і ти ледве пригадуєш, що вчора ви зустрічали начебто Новий рік. Судячи з розгрому в будинку і навколо нього, свято вдалося. Хитаючись, ідеш крізь каламутну ранкову темряву до ванної, аби прилипнути губами до крана з холодною водою…
…Завалена розбитими меблями, поламаними ліжками, гітарами, тілами невідомих музикантів кімнатка у студентському містечку. Вже кілька днів триває третій міжвузівський фестиваль авторської пісні, в якому ви чомусь вирішили засвітитися. І ви засвітилися, не стільки музикою, скільки вчиненою бійкою з гопотою, що приставала до вас біля гастроному. Злодєй розбив пляшкою фейс їхньому бритоголовому ватажкові, і тепер гопники велетенською зграєю щодня виловлюють вас в універі. Справжнє полювання на неформалів. Доводиться переховуватися кілька днів…
…Або у ванній чужої квартири, з шапочкою для плавання на голові. З кухні долинає приємний запах смаженої яєшні – це готує сніданок усміхнена мати твого друга. «Вчора ви з Рустамом добре так відпочили, і я залишила тебе ночувати у нас. А вночі ти дуже хотів пірнути у басейн, натягнув шапочку і таки ліг у ванну», – каже мама, хитаючи сивою головою. Рустам вже пішов на пари до своєї «Машинки», а ти вирішив сьогодні відпочивати…
…Або й просто неба, під ялинками, коли ти страшенно напився на дні народження чийогось однокурсника і, не доїхавши додому, випав з тролейбуса і доповз до найближчих насаджень біля головного міського РАГСу. Тоді дерева танцювали навколо божевільну самбу, земля дрижала від крижаного сміху, а автомобілі на дорозі перетворювалися на велетенських потвор…
Та щоразу сонце знову посміхається тобі білозубо і заманливо, а ти ловиш його лагідні промені неголеною щокою і любиш увесь світ, бо почуваєшся непереможним. Вчуваєш ніздрями і всотуєш у себе квітковий запах волосся звабливої брюнетки, до якої притиснувся у переповненому трамваї. Її тіло пашить теплотою, збудливо погойдуючись під сукнею, і ти бажаєш, аби ця дорога тривала якнайдовше.
Кожен день приносить вихор нових пригод, вражень, знайомств, відчуттів. Світ виблискує, миготить, світиться від твоїх доторків, входячи в тебе своєю неосяжною повнотою, даруючи тобі постійне почуття причетності. І ти є у цьому світі виконавцем головної ролі. Ти користуєшся ним, а він – тобою, і це гармонія. Ти намагаєшся зафіксувати його якнайвиразніше у своїх текстах, музиці, вчинках і думках. Ти створюєш новий, власний світ, який виконує головну роль у тобі. Так народжується космос твого буття…
Модерн
«Лише коли крізь нас проходять риби, я відчуваю сонце в висоті» – ця фраза з вірша Брехта вразила тебе до нестями, довела до екстазу нового розуміння «інакшої» поезії, інакшого бачення літератури і світу. Ти відкрив для себе модернізм.
Едик Назарян – тоненький чорнявий мужчинка, флегматичний і трохи відсторонений від світу – викладає у вас зарубіжну літературу. Це він дає читати Аполлінера,
