бурхливі емоції, і його одразу пускають по колу, використавши за призначенням. «Африка», – простягує велетенську долоню патлатий хлопчина. Ви знайомитеся. «Ми сидимо у студклубі. Пішли до нас!» – пропонує твій новий знайомий.
У студклубі, що міститься в підвалі другого корпусу, починається імпровізований концерт. Кілька гітар, бонги, піаніно. Двері кімнати майже не зачиняються, бо сюди постійно зазирають, входять і виходять різні люди. Студенти сидять на столах, на підлозі, на підвіконні. Співають усім гуртом, потім по черзі. Білі сервізні чашки регулярно наповнюються алкоголем. Сміються розчервонілі дівчата, серед яких, помічаєш краєм ока, є кілька гарних тіл. Ти тут уперше, але тебе одразу приймають у своє коло ці веселі студенти, і ти, тиснучи численні руки, не встигаєш запам’ятовувати всі імена. З Африкою ви одразу знаходите спільну мову, бо, як виявляється, однаково полюбляєте рок.
«По Миссисипи плывет пирога, В пироге хиппи, босые ноги…» Цю пісню затягують усі разом. Це міжнародний гімн рок-н-ролу. Останні куплети співаєте вже на вулицях студентського містечка, де попід будинками поступово залягають блакитні сутінки, і вітер кружляє пожовклими афішами якогось рок-концерту. Ти зовсім забув, що приїхав сьогодні складати залік із загального мовознавства…
Рятуєш заблукані душі
«Валька, рятуй мене. Пропадаю. Депресія. Не можу цього більше витримати. Якщо зараз щось не вдіяти, я себе порішу. Зроби щось, ти ж мій друг…» – чуєш у слухавці стривожений голос Африки. Судячи з його слів, він на межі. Що ти можеш зробити, чим зарадити його душевній кризі? «Слухай! Ми з хлопцями сьогодні збираємось на репетицію, то, може, приїдеш до нас? Послухаєш музику, може, щось сам підкажеш, у тебе ж купа музичних ідей!» – раптово знаходиш вихід. «Гаразд, буду за годину», – Африка наче повеселішав.
Дійсно, за годину він уже сидів у кімнаті Злодєя, де ви тепер репетируєте, пригощаючи всіх самогоном зі свого саморобного джинсового «бега». Тобі спадає на думку ідея зробити з Африки бас-гітариста, тим більше що він вже має музичний досвід – колись був перкусіоністом у групі «Абзац». Ваші басисти – Урфін, Столяр – надовго не затримувалися, тому ця посада вже кілька місяців залишалася вакантною.
Африці, якого насправді звуть Денисом, ця пропозиція також подобається, він миттєво хапає бас-гітару і вже за кілька хвилин підбирає чудову басову партію на пісню «Херувим». Хет, Фатєр і Злодєй зовсім не проти басмена Африки, навпаки – всі вони його поважають вже з перших хвилин знайомства, до того ж Африка має в запасі кілька власних божевільних ідей щодо вашої групи. Він впевнено вливається в команду, наче грав у ній завжди.
Окрилений успіхом першої спільної композиції «Херувим», Африка тепер вже і сам пише мелодії, котрі одразу стають вашими хітами. Ти радієш: він майже повністю забув про нав’язливу ідею суїциду, яка раніше переслідувала його трохи не щодня. Тепер він поглинений творчістю в команді, він наче світиться
