вас по цих фотографіях, адже це просто бомба! Тепер, дуже скоро, ви станете справжніми знаменитостями, про вас напишуть у пресі, і хай тепер ці похмурі «кічманавти» – ваші землячки – тільки спробують достібатися до вас! Хай тільки полізуть! Тепер у вас буде чим затикати пащеки цим звірюкам. Ви задоволені.
…На Кічкасі ви скупили майже всі екземпляри газети, із завмиранням серця розгортаючи і читаючи милі оку рядки про вашу групу, та ще й з фотографією на першій полосі! Ваше перше справжнє інтерв’ю, яке взяла журналістка Олена Дубова з поважної міської газети «Козацька Січ». Тепер усі в цьому місті дізнаються про вас, і ви станете відомими і заслуженими митцями. Це прорив, це успіх!
Ви напружено вдивляєтеся в обличчя перехожих – невже вони не впізнають вас, зірок місцевого року? Невже вони не розуміють, хто іде зараз поруч з ними по вулиці, хто їздить в одному з ними трамваї, хто п’є пиво разом з ними у смердючому пивбарі? Здається, всі вони просто повинні одразу впізнавати музикантів з крихітної фотографії в газеті і одразу бігти за автографом! Це ж ми – ваша місцева рок-група! Дивіться, не пропустіть свій шанс!
Ти вперше побачив гори
Цього літа ти вперше побачив гори. Всіх місцевих філологів направили проходити фольклорну практику в Карпати, і для тебе це була подорож-одкровення.
Місяць дихаєш чистим і пронизливим, наче гострий край розбитого скла, повітрям, чуєш зелені звуки прадавнього лісу, п’єш гірську джерельну радість, ніби й не куштував ніколи раніше води, блукаєш середньовічними вулицями таємничого Дрогобича, вчуваючи голоси забутих привидів, годинами слухаєш величний орган у костьолі святого Бенедикта, на кожному кроці дивуєшся артистичним ескападам галичан, мрієш і пишеш вірші в темних погребках за кухлем пінного пива, всотуєш в себе європейський дух столиці Галичини. Зовсім інше життя, інший вимір.
Ти спробував шість видів домашнього сиру і криштальну карпатську горілку, коли наодинці вирушив у мандри гірськими селами. Вдома у старенької вчительки мови ти назбирав фольклорного матеріалу на всю свою групу. Вона радо зустріла тебе і не вагаючись віддала два грубі зшитки стародавніх пісень і замовлянь, котрі, як ти вважав, мають неабияку цінність. Ти розмовляв з місцевими жителями, переймаючи їхню говірку, слухав цих привітних, усміхнених людей, дивуючись їхній гостинності й самоповазі.
Ти відчув гори у собі. Вони запали в тебе глибоко й навіки, спокушаючи душу своєю легкістю й неосяжністю. Ти побачив гори біля своїх ніг, коли ви утрьох – ти, Сергій Плющенко і твоя «секретна» подруга Леся, з якою ти водиш цілком невинну дружбу, – поїхали до Трускавця, аби набрати лікувальної води своїм колегам, що чимось потруїлися напередодні.
На лісовій стежці за містом вас підстерігав сюрприз – відв’язана від кілка і досить агресивно налаштована чорна корова. Ви їй чимось не сподобалися, і тварина довго ганяла вас по лісу, змушуючи видиратися
